Розділ 26

Раніше ніколи не розумів мрій, просто не бачив в них ніякого сенсу – для чого мріяти, коли потрібно будувати плани і діяти? Але ти змінила все. Тепер впевнено заявляю: бути з тобою кожну мить – моя найзаповітніша мрія!
Навіки твій С. (Сем і секрет щастя)

Народилась донечка на початку грудня. Не з ідеальною точністю, але це нормально, в такій справі точності не буває. Назвала Євою, дала своє прізвище. Тепер вона в мене Кириченко Єва Вікторівна (як і я), адже саме так вчиняють коли не хочуть згадувати імені батька, або просто його не знають (хоча таких відчайдушних, мабуть одиниці, а може і взагалі немає).

Звичайно, я добре усвідомлювала, що колись донечка підросте і почне ставити запитання. Пречудово розуміла і те, що десь існує її батько, який навіть не здогадується про появу цієї крихітки. Може йому взагалі не потрібна дитина, або навпаки навіть дуже потрібна, чи може в нього навіть своя сім’я є. Аж здригнулась від подібних припущень. Все, батька нема і не буде, адже знайти його я вже, мабуть, не зможу.

Зосередилась на своїй крихітці, вкотре милуючись як мило вона спить, так би й дивилась на це завжди.

Що стосується мого життя, то з появою донечки воно перемінилось повністю. Ще перед пологами прийшлось піти в декретну відпустку, але домовилась що братиму роботу додому, коли надходитимуть замовлення на квіткові композиції, адже заробіток лишнім точно не буде, хай навіть мізерний.

Звичайно, власник крамниці спочатку був проти цього, навіть планував взагалі мене позбутись, взявши когось іншого, та Люда його вмовила (навіть не хочу знати якими способами!). Ми з нею настільки здружились, що я розуміла, скоріш за все вона пішла зради мене на все (хоча куди вже далі?).

 Зрозуміло, що повернутись на роботу поки не можу, потрібно щоб дитя підросло, адже бабуся сама з нею не впорається, та якщо чесно мені і самій не хочеться залишати цю крихітку вдома. Добре хоч батьки допомагають фінансово. Вони вже повністю змирились з невідворотним і дуже навіть раді, що саме так все і склалось, безумно люблять внучку хоча їй всього лиш кілька днів від роду. Навіть почали наполягати, щоб я повернулась, та хіба можна?!

Що стосується сусіда, то він також старається бути поруч, навіть спробував проявити якийсь інтерес до дитини, коли ми вчора повернулись додому. Ніяк не зрозумію: це в нього від самотності, чи він дійсно будує якісь плани і не здається. Хоча скоріш за все перший варіант. Він навіть не усвідомлює, що такою поведінкою викликає в мене не ті почуття, які йому хочеться. Ніяк не може прийти до тями після розлучення з дружиною, а вже ж пройшли роки.

Нарешті відірвалась від споглядання цієї сплячої красуні, згадавши, що скоро прибудуть гості. Моя подруга Віринея обіцяла приїхати разом зі своїм чоловіком.

Вона вже давно поривалась до мене, ще декілька днів назад, але я не хотіла, щоб хтось приїжджав до мене в пологовий, там і так всі дивились з жалістю, коли я сміливо заявляла, що в моєї крихітки батька нема. Забирали мене звідти вчора одні батьки, саме тоді я і зрозуміла, що в житті кожного це найдорожчі і найвірніші люди, що б не сталось, а вони завжди допоможуть.

Запропонувала друзям приїхати коли вже нарешті повернусь з лікарні, і от Рина нарешті змогла дочекатись цього дня. Що стосується Дем’яна, то як вона мені повідомила, він дізнався цю новину лиш в день народження Єви, і лиш тому, що вона не змогла приховати всеосяжної радості на своєму обличчі, та запевнила, що Сему нічого про це невідомо. Хоча якщо чесно з народженням цього маленького щастя, мені вже якось стає байдуже на всіх, в тому числі і на нього, здається, це дитинча все ж допомогло моєму організму виробити імунітет проти його отрути.

Бабуся раділа всім цим подіям точно як і я. От і зараз завзято готувала різні страви для наших гостей. Запропонувала допомогти, але вона категорично відмовилась, повідомивши, що все вже майже готово, тому мені краще зайнятись своєю дівчинкою. Ну а що там нею займатись? Попри заяви багатьох молодих батьків, моя крихітка майже не доставляла клопоту, практично завжди спала і лиш в коротких переривах між сном просила їсти, неголосно попискуючи.

Раптом пролунав дзвінок, вкотре вирвавши мене з роздумів і цього милого споглядання. Здається, відколи вона народилась, я тільки тим і займаюсь, що дивлюсь яка вона в мене чудова, навіть ночами спати не можу, варто їй лиш ворухнути ручкою, я одразу ж розплющую очі. Пролунав ще один дзвінок і я знову отямилась, вже швидко кинулась до дверей знаючи, кого за ними побачу.

- Ліна, моя ти красуня-матуся! – відразу кинулась мені в обійми Рина.

Ми не бачились з моменту їхнього весілля. Чомусь раптом згадався той букет, яким вона так влучно поцілила в мене. От тільки замість заміжжя, мені прийшлось народити дитину, про що ні краплинки не шкодую.

Дем також обійняв, тільки вже більш стримано ніж подруга, та вручив величезного рожевого зайця, а Віринея – цілий пакунок різних дитячих речей.

- Коли зайшла в дитячий магазин, ніяк не могла зупинитись, там такі крихітні і милі дрібниці, хотілось скупити повністю все. – розповіла розчулено, а потім додала: - Не знаю може з цього всього тобі щось і не знадобиться, я ж просто не розумію, що потрібно.

- Дякую, - обійняла її, все ж не всім так щастить мати таку хорошу подругу.

- Ну показуй нам свою крихітку Єву.

Гості привітались з бабусею, яка якраз вийшла до нас, а я зі всіма подарунками на руках повела їх знайомити з донькою.

- Яка ж вона крихітна, - тихесенько прощебетала Рина, боячись розбудити маля. - Дем, поглянь які малесенькі пальчики. Які ж ці малята мініатюрні.

Її слова змусили мене усміхнутись, ще зовсім недавно, я так само боялась навіть думки про це все. Вважала що своєю недосвідченістю можу якось нашкодити малюку, але як тільки мені її дали на руки, зрозуміла, що я мати, а мати ніколи не зробить нічого, що нашкодить маляті. Разом з її народженням зникли і всі страхи.