Розділ 24

Твої очі, наче якийсь океан. Затягують мене в свою безодню. Я потопаю, хоч і добре вмію плавати. Невже можна буде колись навчитись не тонути в ньому оминаючи всі шторми і цунамі, які ти постійно викликаєш на серці своєю появою? Знаю, що ні…
Навіки твій С. (Сем і спогад теплоти)

Ці РАЦСи раніше завжди викликали у моїй романтичній душі якийсь ніжний трепет. Особливо коли бачиш біля них щасливі закохані пари, які тримаються за руки, обіймаються, фотографуються. Навіть часто уявляла себе там на їхньому місці. Але тепер, це місце вже не таке принадне. Зовні його будівля досить-таки непримітна, навіть можна сказати обшарпана, та  якась сіра, понура, проте всередині все більш-менш пристойно.

І от, я вже стою з величезним букетом, в компанії численних гостей, які вишикувались навколо наречених, міцно тримаючи під руку свого супутника, наче якусь рятівну соломинку.

Тим часом реєстраторка театрально розпинається на весь голос, переповідаючи давно завчений напам’ять текст. Дем і Віринея погоджуються зі всім, що вона їм пропонує і нарешті оголошує їх сім’єю дозволяючи цілуватись. Всі вітають молодят, бажаючи щастя та кохання, я також вручаю подрузі квіти та обіймаю їх з Дем’яном по черзі. Здавалось, все проходило як не зі мною, чи наче в якомусь сні. Але за них я неймовірно раділа, вони повністю заслужили те щастя, яке мають.

Нарешті вийшли на вулицю, де мені стало легше дихати. Адже від тієї атмосфери, яка панувала всередині РАЦСу, та запахів парфумів і безлічі квітів, перемішаних між собою ставало дурно, навіть почала відчувати легке запаморочення. Тому і чіплялась в руку Євгена настільки відчайдушно, подумки благаючи небеса не дати знепритомніти, щоб не зіпсувати друзям свято.

На вулицю нарешті вийшли і молодята в супроводі численної свити. Мій погляд зрадницьки зупинився на Семові, а він так само проникливо стежить за мною.

- Ліно, ви з Женею їдете з нами на фотосесію, - наполегливо заявила подруга ніжно усміхаючись, що робило її образ взагалі якимсь ангельським. – Ніякі відмовки не приймаються.

Добре хоч вона вчасно відірвала мене від споглядання цього зрадника, а то ще подумає ніби я за ним сумую. Погоджуємось їхати. І прилаштувавшись в довжелезний святковий кортеж, слідуємо за всіма. Інші автомобілісти несамовито нам сигналять вітаючи новоспечену сім’ю, я ж мило усміхаюсь цьому всьому дійству.

- Ти нічого не хочеш мені сказати? – несподівано вкрадливий голос супутника виводить із роздумів.

Витріщилась, намагаючись приховати здивування.

- Ти про що? – несамовито вдаю щирий подив.

Євген відірвавшись від дороги похапцем глянув, вивчаючи мій вираз обличчя більш глибоко.

- Гаразд, забудь, - нарешті здався.

Мабуть, я занадто проникливо слідкувала за Семом і він щось запідозрив. Скоріше за все зрозумів, що я його використовую. Навіть заплющила очі від усвідомлення того наскільки підступна, бо насправді саме це і зробила, заздалегідь не довівши його до відома. Вже хотіла була йому все розповісти, але наша святкова колона зупинилась і всі почали виходити з машин.

Рина одразу ж підізвала нас поближче до себе, а заодно і до Сема, бо він як свідок, постійно знаходиться біля молодят. Ретельно розправивши оборки на сукні нареченої, всі почали позувати на камеру мило посміхаючись.

Чомусь взагалі не було настрою це робити, проте розуміючи, що знімки він обов’язково побачить, почала «малювати» на обличчі «Джокондівську» звабливу милу усмішку. А Женя несподівано міцно обійняв, наче я була його дорогоцінним скарбом. Мабуть, вирішив до кінця зіграти роль бойфренда. Все що не робиться – робиться на краще. Усміхаюсь широко притуляючись до його грудей, нехай всі думатимуть, що я безмежно щаслива, хоча б на цих знімках. Знову фальш! Моє життя вже давно таким стало.

Трохи поїздивши видатними місцями міста, в прагненні зловити всі найкращі локації, наречені наостанок поїхали почепити свій замок на гранітні перила мосту, який з’єднує два береги Вінниці, простягаючись через річку. Як годиться ключ вони радісно викинули у воду, здавалось тепер їхнє кохання надійно замкнене саме тут.

Невдовзі всі повернулись в розкішний заміський ресторан, який ховається від сторонніх очей в густому лісі і веде туди тільки одна дорога, гадюкою звиваючись посеред  дубового гаю. На наречених там вже чекали численні гості, тому відразу почалось гучне святкування. Але перед цим вони випустили в небо силу-силенну гелієвих кульок фотографуючись в різнокольоровій хмаринці. І звідки в них ця любов до кульок? Відразу згадався і наш з Семом вечір, коли він зробив такий самий сюрприз. Теплий спомин повернув у минуле. З усмішкою згадала, як наступного ранку відчинивши вікно шалено випускали кульки в небо, а вони летіли у блакитну височінь, змішуючись кольорами, випереджаючи одна одну. Точно як зараз.

Знову отямившись, повернувшись до реальності. Несподівано помічаю як Сем виловлює з натовпу ту свою останню «інстаграмну» пасію, та починає показово зваблювати її прямо на людях. Від відчаю навіть заплющила на мить очі, і в пам’яті одразу замелькали зрадницькі картинки з минулого: його будинок, натовп гостей, святкування наших заручин, він пристрасно притискує мене, показуючи наскільки…Годі!

Різко розвертаюсь до Євгена і гарячково притягнувши до себе за потилицю цілую, вкладаючи в цей поцілунок весь свій розпач і безвихідь, наче рятуючись від дійсності. Спочатку він завмер від несподіванки, а потім враз розслабився і почав відповідати так само відчайдушно, ніби також прагнув забутись. Нарешті відриваюсь від нього, важко дихаючи, ніби щойно подолала якийсь марафон. Наші очі навпроти проникливо дивляться глибоко в душу. В такі моменти ніяких слів не потрібно.

Він раптом відклеївся від споглядання мене, і ковзнув очима по залу, шукаючи причину цієї поведінки. Без сумніву він її знайшов! Прослідкувавши за його позирком, помічаю що те зваблення вже переходить поволі в категорію «18+!» прямо посеред натовпу гостей!