Розділ 18

Я живу, упиваючись тими почуттями, які ти мені так щедро даруєш. Іноді навіть не віриться в реальність цього щастя. Добре, що наші долі так міцно переплелись між собою, тепер їх вже не роз’єднати.
Навіки твій С. (Сем і світанок нового дня)

Знову черговий вихідний. Не люблю їх. Адже доводиться думати про своє сокровенне, відриваючись від реальності, вкотре мандрувати минулим. А тим більше сьогодні ще й погода навіює мінорний настрій, нещадно б’ючи колючим весняним дощем в шибку кімнати.

Притулилась лобом до холодного скла, вдивляючись як краплі розбиваються об підвіконник, розляпуючись, враз перетворюються на дрібнесенькі бризки. Ось приблизно так само вщент було несподівано розбито і моє серце, тільки від нього навіть цих бризок не залишилось.

Відірвавшись від мовчазливого споглядання весняної негоди, взяла до рук телефон та вкотре відкрила Інстаграм, щоб подивитись як йому живеться без мене. 

Сама не знаю для чого це час від часу роблю, викликаючи в душі нові хвилі болю, адже навіть номер давно стерла. Тепер соціальні мережі стали єдиною ниточкою, яка нас пов’язує, якщо звичайно не рахувати тих записочок, які я так надійно і дбайливо зберігаю в рожевій коробці, так само не усвідомлюючи для чого.

Листаючи його знімки помічаю, що з моменту нашої розлуки, його втішає вже третя показна блондинка. І всі вони настільки подібні між собою, наче, він спеціально проводить якісь кастинги, вибираючи наступну жертву з максимальною схожістю на попередню. Наче, цим намагається щось довести комусь. Може собі? Адже кожна з цих дівчат зовні являється моєю протилежністю.

Як же вже набридло постійно гадати, хто там сьогодні займає моє місце в його обіймах і ліжку. Наче, мені вже не однаково. Чудово ж розумію, що це місце ніколи не пустуватиме, з його то пристрастю, дикістю та ненаситністю.

Засмучено зітхаю. Не стану цілий день вивчати ці фото, продовжуючи нестерпні терзання. Я ж уже звикла жити без нього. 

Раптово погляд ковзнув татуюванням і вже несвідомо провела пальцями, вимальовуючи знак безкінечності. Спогади вже назавжди зі мною, як і цей надпис англійською «разом навіки» - гірка помилка.

Вірила, що ті наші почуття міцніші за все на світі, а насправді все було обманом, хіть виявилась набагато сильнішою, сплітаючи облудливу та облесливу ілюзію кохання. Саме тому все так і сталось. 

Сем просто погрався зі мною, як і з усіма іншими до і після мене. Перетворивши на чергове ім’я зі свого довжелезного списку перемог.

 Як виявилось, в його долі я була лиш черговою графою… а так мріяла бути єдиною. Він допоміг усвідомити, що деякі мрії назавжди ними і залишаться, їх просто необхідно відпустити на волю, так як їм ніколи не збутись. 

Основною моєю помилкою  стало те, що так міцно кохала, бажаючи тільки одного – просто бути коханою.

Знову підсвідомо зітхнула, ловлячи себе на думці, що мимоволі погладжую пальцем його фото, на екрані телефону. Закриваю цей ненависний профіль в соціальній мережі, на сьогодні досить знущань над самою собою.

Відклавши телефон знову зосереджуюсь на краплинах дощу. Захотілось щось намалювати пальцем на запотілому склі, та потягнувшись враз усвідомила, що завжди в таких випадках малювала сердечко. Рука мимоволі опустилась назад. Все годі, більше ніяких сердечок! Слід дорослішати.

Просидівши так ще якийсь час в своїх роздумах, несподівано застигла на місці. Я ж про все на світі забула з цими стражданнями і переживаннями! 

Швидко взяла до рук телефон та тремтячими руками відкрила свій жіночий календар. Ні! Раптова здогадка стрілою проштрикнула серце. Затримка! Вже вісім днів! А раніше ж такого ніколи не було. 

Одразу охопила паніка. Намагаюсь її приглушити, адже таке стається через стреси, а проблем останнім часом в мене було достатньо, тому висновки робити зарано. Звичайно, здоровий глузд майже волав, що це все брехня. Не хотілося навіть допускати можливість такої правди.

Швидко одягаюсь, не тямлячи себе від страху, та вибігаю на вулицю, забувши про дощ, навіть парасольку не взяла. Байдуже. 

Швидко накинувши капюшон куртки на голову біжу до найближчої аптеки. І ось вже через кілька хвилин в моїх тремтячих руках знаходився швидкий тест на вагітність. Навіть не пам’ятаю як потрапила назад додому.

Незабаром вже з тремтінням очікувала його результату, навіть міцно заплющила при цьому очі. Ніби це могло чимось допомогти. Здавалось, ці секунди завмерли разом зі мною в благальному очікуванні. Розплющую очі, зиркаючи на ці дві лінії як на смертельний вирок.

«Ні! Цього не може бути!» - вкотре повторюю сама собі. Та кого я дурю?

В паніці перечитую інструкцію до цього тесту, і наче за рятівну соломинку чіпляюсь слів про те, що в декількох відсотках випадків може бути похибка в результаті. Сподіваюсь це про мене. Тому швидко знову біжу в аптеку за черговим тестом. Хоч віри все менше і менше.

Знову все повторюється, результат незмінний. Я в паніці втупилась в ці тести, розуміючи наскільки розпачливим зараз являється моє становище. Сльози підступили самі і зрадницьки бризнули з очей.

Сем ніяк не може бути батьком цієї дитини. Це відбулось в той фатальний вечір! Перший день весни, коли я мала вийти заміж, а натомість вирішила йому помститись за зраду, спробувавши забутись в руках  випадкового «коханого». Саме тоді все і сталось інакше і бути не могло. Від усвідомлення цього стало ще гірше. В розпачі обхопила потилицю руками і гірко заридала.

Несподівано в кімнату зайшла бабуся. Мабуть, я плакала занадто гучно. Тести так і стояли на столі, я навіть не хотіла їх торкатись. Навіщо вже щось приховувати?

Її теплі руки мене обійняли і я спробувала трохи заспокоїтись. Досить себе жаліти і картати, хіба вже можна це змінити. Сама собою ця проблема не мине, потрібно приймати рішення. Від усвідомлення цього всередині враз все похололо.

- Дівчинко моя, припини ці страждання, - лагідно промовила бабуся, продовжуючи заспокійливо погладжувати по спині. – Колись, майже двадцять один рік назад, тут так само сиділа твоя мати, в такому ж розпачі.