Розділ 16

Ти прийдеш до мене сьогодні в сни?! Я чекатиму… ми продовжимо там все те, для чого не вистачило часу вдень…Так просто я тебе звідти не відпущу…Ти здасися в мій полон???
Навіки твій С. (Сем і сон одночасно)

Зі сну вирвав дзвінок батьків, які нестримно бажали привітати доньку з днем народження. Слухала ці привітання в пів вуха, сама ж листала в пам’яті сон, де ми з Семом знову прогулювались набережною рідної Вінниці. Потім подумки насварила себе за це, адже добре знаю: якщо зранку сон прокрутити в голові він запам’ятається, а навіщо ці нові спомини. Тим часом мама нарешті завершила щось там бажати і слухавку взяв батько. Він таким багатослівним ніколи не був, тому побажавши здоров’я, та щастя, повідомив, що зможуть приїхати лиш на вихідні і на цьому розмову було завершено.

Зітхнула, згадавши, що мені вже двадцять та радісно обвела поглядом обновлену кімнату. Вчора при електричному освітлені стіни здавались яскраво-жовтими, а сьогодні фарба повністю висохла і тепер моя кімната просто жовта, наче якесь пухнасте курча з картинки. Хтось міг би сказати, що я трохи несповна розуму, навіть дітям в такі кольори не фарбують, але просто хочу радості.

Бабуся постукала, питаючи дозволу зайти, мабуть, почула, що я вже розмовляла з батьками. Запросила, а сама потяглась, намагаючись повністю прогнати дрімоту.

Вона здивовано оглянула стіни і навіть усміхнулась такому сміливому рішенню. Потім присіла на ліжко та міцно обійнявши, побажала знайти справжнє кохання. Наче по секрету повідомила, що саме це почуття дарує щастя. Не хотілося з нею сперечатись, тому кожна залишилась при своїй думці.

Раптом відсторонила мене та простягла стареньку шкатулку.

- А це мій подарунок.

Взяла і відчинивши дістала яскраву брошку червоно-помаранчевого забарвлення. Залюбувалась як та красиво вбирає в себе погляд, а бабуся тим часом повідала:

- Колись твій дідусь подарував її мені, заявивши, що це сердолік – мінерал який звуть «каменем Венери», тому він притягує кохання. Таким чином він хотів щоб цей камінь завжди тягнув мене до нього, - усміхнулась своїм споминам і продовжила далі більш серйозно: - Нехай цей самоцвіт і до тебе притягне кохання, ти цього заслуговуєш, дівчинко, як ніхто.

І вона знову мене обіймала, а я змучено усвідомила, що більше цього кохання вже просто не витримаю.

За сніданком дізналась декілька веселих історій про маму і її дитячі прокази, як виявилось вона була ще тою бешкетницею. Нарешті зрозуміла в кого я така вдалась.

Після бесіди вирішила сховатись у своїй кімнаті. Та сидіти довго в спокої мені не довелось, адже невдовзі зателефонувала Рина з привітаннями і заявила, що вони вже в дорозі. От хитрюща, заздалегідь не повідомляла, любить вже ті сюрпризи робити!

Швидко одягшись побігла в крамницю за продуктами, потім з бабусею зайнялись приготуванням страв до святкового столу.

Через декілька годин приїхали друзі. Рина вручила величезний букет рожевих тюльпанів, чим викликала щиру усмішку радості, та подарувала коробку з різними потрібними косметичними дрібницями, добре знаючи, що я таке люблю. Дем стримано обійняв, та пильно глянув у вічі, наче хотів там щось прочитати. Потім також простяг подарунок - як виявилось, ніжний золотий кулон з розсипом дрібненьких кольорових кристаликів на ланцюжку, у вигляді такого ж знаку, як і на моєму зап’ясті. І що це значить?

- А чому саме безкінечність? – запитую з підозрою.

- Бо це твій знак, - відповів, знову пильно вдивляючись в обличчя.

Швидко відвела погляд, усвідомлюючи, що будь-яка емоція, промелькнувши може змусити його зробити висновки, і потім це стане відомо Сему, чого мені зовсім не хотілось. Нехай думає, що мені чудово живеться й без нього.

Зображуючи радісну усмішку, всі разом сідаємо за святковий стіл. Та довго не святкували, так як подруга виявила бажання прогулятись нашим видатним парком, повідомивши, що була там лиш раз і то зі шкільною екскурсією. Я ж зловила себе на думці, що також хоч і планувала туди сходити, так і не зробила цього, повністю погрузши в роботі. Тому така ідея здалась прекрасною.

Дем’ян нас відвіз, та чудово розуміючи, що нам варто поговорити про своє дівоче, залишив на самоті, повідомивши, що необхідно зробити знімки всіх цікавих місць.

Ми з подругою прогулювались алеями біля фонтану, що потопали в деревах, ті вже навіть потроху почали просипатись від зимового дрімання. Розмова все ніяк не клеїлась. Тоді вирішили піднятись на гору в китайську альтанку і там спокійно поспілкуватись.

- Ну розповідай, як у вас з Демом все. – я одразу ж перейшла до справи.

- Ти ж бачиш, все чудово. Краще про себе розкажи. Як облаштувалась, чи подобається тобі тут?

Несподівано окинула швидким поглядом її руку з каблучкою, відчуваючи, що спомини вже не такі болючі. Значить, все правильно зробила.

- Наче все непогано, поволі освоююсь, забуваючи минуле.

Рина торкнулась моєї руки і заглянула зі співчуттям у вічі.

- Я ж знаю забутись не так легко, спогади постійно переслідують.

Мій недовірливий погляд говорив сам за себе, тому Рина, важко втягнувши повітря, почала говорити:

- Ніколи тобі не розповідала, але також тікала від болючих споминів з минулого. – на якусь мить замовкла, збираючись з думками, - Пам’ятаєш того викрадача Влада? – знову продовжила після мого ствердного кивка, - Він в школі був моїм хлопцем і на випускному зі своїми двома мерзенними друзями відвезли мене в ліс і там… Зрозуміло, що просто так я звідти не вибралась. Саме від цього і тікала.

Подруга аж здригнулась від цих споминів, я усвідомила, що вони досі приносять їй біль. І як можна було це все приховувати? Швидко обійняла її, лагідно погладивши по спині.

Тепер все ставало на свої місця. От чому вона так противилась будь-яким стосункам, уникала хлопців, не вірила в кохання. І як же Дему вдалось переконати її та вилікувати від усього? Навіть не знала, що їй можна сказати в такій ситуації - реально ошелешила.