Розділ 25

Розділ 25

Барон Зюммік закинув сукню собі на плече, гордо витягнув із кишені зім'ятий клапоть, відірваний від моєї сукні і приклав його до подолу, який звисав йому на груди. Всі присутні в кімнаті, наче заворожені, спостерігали за його маніпуляціями, і шматок тканини підійшов ідеально. Ще б пак! Адже він звідти і був відірваний!!

— Погляньте! — виголосив слідчий. — Цей відірваний клапоть ідеально підходить до цієї сукні! Раніше в мене була версія, що це шматок сорочки розбійника Матваса, який пограбував королівську кухню і викрав безцінну магічну табакерку! Але тепер, у світлі нових доказів, я можу з упевненістю сказати, що це значить лише одне: ця репетиторка з етикету не просто так влаштовує тут напади з котом. Вона перебуває у прямій змові з небезпечним злочинцем Матвасом! Вони діють тут разом, на пару! Вона його спільниця!

По будуару прокотилася хвиля здивованих вигуків. Радник Оміней схопився за серце, принцеса Амелланія задоволено вищирилася, фрейліни усі троє охнули, і одна навіть хотіла зомліти, але роззирнулася, зрозуміла, що дивани далеко, а падати на бите скло від люстри якось незручно, і передумала.

Але на цьому звинувачення проти мене та мого котика Курзика не закінчилися. Головний магічний радник Кашим, який вже затушив своє синє магічне заклинання у долонях, раптом підійшов до розбитої люстри, скляні уламки від якої валялися під ногами по всій кімнаті, присів біля неї, провів над уламками руками, з яких посипалися зеленуваті іскри, а потім повільно підвівся з вкрай стривоженим обличчям.

— Ваша Величносте, — серйозно сказав маг, звертаючись до короля. — Я зараз помітив дещо дивне й перевірив залишки магічного плетіння на кріпленнях. Цю важку і старовинну люстру пошкодили навмисно. Її механізм підпиляли магічним різцем так, щоб вона обвалилася в чітко визначений момент. І цілилися прямо сюди, — тицьнув маг на те місце, де зараз лежала розбита люстра. Потім поглянув на барона Зюмміка. — Тут, саме під люстрою, зазвичай завжди сідає Його Величність. Якби не випадковий зсув крісла вбік, короля б ця люстра убила б на смерть!

У будуарі запанувала просто могильна тиша, бо всі раптом чітко усвідомили масштаби трагедії, яка ледве не сталася.

Барон Зюммік голосно промовив, звертаючись до Його Величності:

— Мій королю, усе склалося в єдину пазлу! Змова з розбійником Матвасом, крадіжка цінної магічної королівської табакерки і замах на ваше життя! Ми зобов'язані негайно заарештувати панянку Євдокію і кинути її у в'язницю до з'ясування всіх додаткових обставин і на час проведення ретельного розслідування.

У моїй голові у цю ж мить теж швиденько склалась і своя пазла. Мене, як я бачу, обклали з усіх боків, як зайця на полюванні. Порвана й брудна сукня під ліжком, божевільний кіт Курзик, розтрощена мало не на голові в короля Солопія люстра і цей розбійник Матвас, про якого я й сама нічого толком не знала, — все це було змішано в купу і стало основою для звинувачень проти мене. Ох, схоже, виправдатися тут було абсолютно неможливо, та мене просто розітруть на порох, і ніяка дифірамбельська магія мені не допоможе!

«Ну що ж, Досько, схоже, цього разу ти влипла по самісінькі вуха, — промайнуло в моїй голові. — Але ж здаватися без бою — це не в моєму стилі! Спробую викрутитися. Ех, і не з таких перипетій я виходила сухою з води! Не на ту напали!».

І якщо хтось думає, що я стала захищатися, то він помиляється, бо я не випраадовувалася, а одразу ж пішла в наступ! Ну, всі ж знають, що найкращий захист — це наступ! Хіба ні?