Розділ 20

Розділ 20

Пошуки міфічного розбійника Матваса та експедиція до прикордонного лісу були призначені на завтрашній ранок, а поки що на нас чекало куди більш страшне випробування, зустріч із нинішньою нареченою Його Величності.

Після обіду, на який я теж була запрошена, радник Оміней повів короля Солопія до розкішного парадного будуару на другому поверсі. Я йшла слідом, тримаючись на почесній відстані репетиторки, хоча всередині мене чомусь все завмирало від якогось неприємного передчуття. От, не знаю чому, але я, напевно, хвилювалася ще більше, аніж сам король, хоча він уже зустрічався із своєю нареченою.

У вишуканому салоні, обвішаному шовковими гобеленами, на диванчиках сиділи сама наречена, принцеса Амелланія, а також її три вельможні фрейліни. Принцеса мала такий вигляд, ніби щойно зійшла з обкладинки найдорожчого столичного журналу мод. На ній була неймовірно коротка сукня, яка вульгарно відкривала її щиколотки, а на голові красувався капелюшок із опудалом якогось екзотичного птаха, по-моєму, це був якийсь різновид папуги, проте він мені був схожим на обскубану курку. Погляд дівчини був настільки зверхнім і колючим, що від нього в мене самої загорілися вуха, а що вже було говорити про Його Величність, він взагалі почервонів, засоромився і опустив голову.

— О, дивіться-но, хто до нас завітав! Сам король, чи, точніше, ходяче непорозуміння! — голосно на весь будуар протягнула принцеса Амелланія, після того як радник Оміней вийшов. Вона навіть і не подумала підвестися назустріч королю Солопію, знічев’я крутила в пальцях своє віяло й розглядала короля з таким виразом обличчя, ніби перед нею стояв обідраний бродячий собака. — А я вже думала, що ви злякалися власної тіні й забилися під трон, Ваша, так би мовити, Величносте.

Обличчя короля, Солопія покрилося червоними плямами, рот беззвучно відкрився, і звідти вилетіло жалюгідне й зацьковане:

— Я... е-е-е... ну... ми... тобто...

— Ой, перестаньте заїкатися, від вашого мекання у мене вже голова розболілася, — закотила очі принцеса, а її фрейліни дружно й гидко загигикали. — Батько казав, що видає мене заміж за правителя могутньої держави, а я після того, як приїхала сюди, уже кілька днів бачу перед собою зацькованого кролика, який два слова зв’язати не може. Ви хоч дихати самостійно вмієте, чи радники щоразу нагадують?

Я навіть своїм вухам не повірила! Принцеса принижувала нашого короля! «Ах ти ж видра!», — пронеслося в моїй голові, і я навіть забула про свій статус скромної репетиторки й про те, що за правилами мала б зараз використати свою дифірамбельську магію і спеціально хвалити короля, щоб налаштувати його на бойовий лад. Яке там хвалити?! Ця розмальована лялька принижувала мого короля прямо на очах! У мене просто не було часу підтримувати короля, бо я хотіла сама поставити цю вискочку на місце!

Не витримавши, я різко стала перед Солопієм, уп'явшись поглядом в обличчя нахабної принцеси, взяла руки в боки і сповненим роздратування голосом випалила:

— Послухайте-но, принцесо! Ваша, так би мовити, Світлосте! Якщо ви сюди приїхали язиком молоти і ображати свого нареченого, то повертайтеся у своє болото, звідки приповзли! Його Величність — людина глибокого розуму і державного масштабу, а те, що він поки що мовчить, то це виключно від шляхетної вихованості, бо він як людина ввічлива й культурна не хоче опускатися до вашого дешевого базарного базікання!

Принцеса Амелланія від несподіванки аж поперхнулася образливими словами, які хотіла говорити далі.  Її обличчя витягнулося від шоку, а обидві фрейліни синхронно пороззявляли роти. Такої зухвалості, очевидно, щодо них, у палаці ще ніхто й ніколи собі не дозволяв.

Принцеса повільно підвелася з дивана, гордовито випросталась, підійшла до мене впритул, схилилася до мене так, що наші носи мало не тицьнулися один в одного, і прошипіла злостиво:

— Ти хто така, дурепо обідрана?! Як ти смієш відкривати  свого чорного рота в присутності майбутньої королеви?! Та я тебе за одне таке слово звелю зараз же покарати!

Я примружила очі, задерла підборіддя і випалила прямо їй у вічі, відкинувши будь-які церемонії і перейшовши на «ти»:

— Та спробуй лишень пальцем до мене доторкнутися, розцяцькована квочко! Я репетиторка самого короля Солопія, найкращого короля у світі, а не вислана у заслання незручна і позашлюбна дочка, і рот закрию тільки тоді, коли мені накаже сам Його Величність! Або коли ти зараз же вибачишся перед моїм королем і більше ніколи не будеш базікати різні дурниці!

Ми з принцесою Амелланією стояли посеред розкішного будуару, ніби два бійцівські півні, тобто… е-е-е… бійцівські курки перед кривавою сутичкою, роздратовано та зневажливо міряючи одна одну поглядами. А біля нас завмер блідий і страшенно здивований та приголомшений король Солопій, котрий, очевидно, не очікував такого скандалу на зустрічі зі своєю нареченою…