Розділ 18

Розділ 18

Нарешті ми залишилися наодинці з Його Величністю, і я теж могла трохи розслабитися.

— Так, Ваша Величносте, тепер нас ніхто не відволікає, — промовила я, ставлячи баночки з мазями на столик і підходячи ближче до короля. — Нам треба серйозно поговорити. Я допоможу вам стати чудовим королем і пристойним чоловіком, але маю одну важливу умову: ви повинні слухатися мене безумовно і беззаперечно! Жодних капризів, відмов чи втеч! Ви повинні виконувати все, що я скажу. І я бачу, що ви не дуже задоволені, що стали королем. Чому ж так? Усі мріють бути королями! Гм… І королевами. Хіба ні?

Король Солопій, дещо здивований моїм упевненим і командирським тоном, відповів:

— Я н-н-ніколи не хотів. Це н-н-нестерпно. Але мені сказали, що Оракул обрав мене, і оп-п-пиратися — марна справа. Я був простим бібліотекарем, який любив ч-ч-читати книги і радів, що м-м-мене ніхто не чіпає, що можу сховатися між стелажами з книгами і ч-ч-читати. Багато читати. А тепер… Всім ч-ч-чогось від мене треба! Я мушу вершити долю королівства! Але я не х-х-хочу! Хіба такий, як я, має бути к-к-королем? Я товстий, прищавий, н-н-незграбний і заїкаюсь! Але найстрашніше, що я не погоджувався н-н-на шлюб! А тепер виявилося, що я маю ще й одружитися! Ні! Н-н-не хочу!

— Он як, — промовила я задумливо. — Але якщо Оракул вас обрав, то не думаю, що він помилився з вибором. Тисячі років він обирає королів із королівської династії і ніколи не схибив. Так що змиріться! А я вам допоможу в усьому. Всі ваші вади ми перетворимо в чесноти!

— Але я не х-х-хочу! — обурився король.

— Ох, Ваша Величносте, — похитала я головою, — це ви зараз так кажете. А коли відчуєте смак влади і впевненості, то геть по-іншому заговорите. Спочатку ми зробимо вас вродливим! Зараз я нанесу оцю мазь на ваші прищі, — тицьнула я королю під ніс баночку з зеленою маззю. — Це унікальний народний рецепт моєї мами, мазь підсушить висип і заспокоїть шкіру. За кілька днів ви будете красенем! Просто довіртеся мені! А оцими серветками трохи знімемо набряки з вашого лоба. Ці ґулі швидко не зійдуть, на жаль, так що сьогодні до вашої нареченої доведеться йти з ними. Але вже завтра все буде набагато краще!

— Може, все-таки п-п-перенесемо зустріч з принцесою Амелланією н-н-на інший день? — спитав король. — Вона з мене кепкує і п-п-принижує, а я не вмію давати відсіч. 

— Тепер зумієте! Я буду поряд і допоможу, — запевнила я короля Солопія. — То вашу наречену звати Амелланія, значить? Щось я не чула про таку.

— Це п-п-позашлюбна дочка короля сусідньої держави, він її н-н-недавно офіційно признав як рідну, — пояснив король. 

— Так, давайте все-таки приступимо до справи, — відкрила я баночку з зеленою маззю, зачерпнула трохи її пальцями й почала мазати нею щоки короля, який мужньо терпів. Я ж під час цієї процедури говорила, морально готуючи короля Солопія до того, що його чекає під моїм чуйним керівництвом. — Ви, Ваша Величносте, одразу ж налаштовуйтеся на те, що на цьому ми не зупинимося. Як тільки розберемося з обличчям і ґудзями, я візьмуся за вашу фігуру! Треба буде трохи скинути зайвої ваги, тобто схуднути, додати мужності в поставі й підтягнути м'язи, щоб ви мали мужній вигляд. Знаєте, як ото малюють королів у романтичних книгах? Ми теж вас таким зробимо!

Король Солопій аж здригнувся від такої перспективи, доторкнувся до свого живота й нервово смикнувся:

— С-с-схуднути? Але…

— Ніяких але! — суворо відрізала я, тепер беручи з іншої баночки серветки і прикладаючи їх до ґудзів на лобі в короля. — Ми зробимо так, що ви сподобаєтеся своїй новій нареченій, а також навчитеся правити нашим королівством з гідністю, як справжній король! А це значить, що мусите терпіти і дієту, і мої тренування. Ви ж чоловік, Ваша Величносте!

— Ще одну д-д-дієту? — вирячився король. — радники посадили мене на дієту одразу ж п-п-після прибуття в королівський палац, я вже голодую... е-е-е... тобто, я вже на тій клятій д-д-дієті третій місяць! Але в-в-вона щось не діє. 

— Моя дієта точно подіє, не сумнівайтеся! — запевнила я чоловіка. 

Король сумно зітхнув і щось хотів відповісти, аж раптом у двері апартаментів гучно постукали.

— Ваша Величносте! Дозвольте увійти і доповісти! — пролунав за дверима схвильований голос. — У нас надзвичайна новина! Ми знайшли слід нічного злодія і знаємо, де шукати вкрадені речі!