Розділ 16

Розділ 16

— Так, Ваша Величносте, ви ж мужчина! А для справжніх чоловіків такі ґулі — то не страшно. Чоловіків прикрашають… е-е-е… ґудзі! — бадьоро заявила я, виступаючи наперед. — Ніяких скасувань репетицій! Танці відбудуться за розкладом! Ви навіть не можете уявити собі, як гарно ви вмієте танцювати! Просто ще не пробували! Адже не пробували? — спитала я в короля Солопія, і той приречено кивнув. — А що стосується цієї ґулі на лобі, то це ж елементарно вирішується! Ми перед зустріччю з вашою нареченою все замаскуємо. Я беру це на себе!

Радник Оміней здивовано подивився на мене, а потім задоволено закивав:

— Справді! Панянка Євдокія має рацію! Все одно треба навчитися танцювати хоч як-небудь, бо ми не можемо дозволити, щоб наш король осоромився перед принцесою із сусіднього королівства. Тож ходімте у танцювальний зал! А ви, цілителю Роллінте, приготуйте для короля мазь, щоб набряк хоч трохи стух!

Цілитель заклопотано кивнув і побіг виконувати наказ, а король Солопій, хоч і не хотів іти вчитися танцювати (це видно було неозброєним оком), але все-таки піднявся з дивана і поборів до виходу. А все чому? А все тому, що я трошки, ну, буквально крапельку, додала дифірамбельської магії у свої слова. Гм. То ось чому вона була досі заборонена? Я можу з її допомогою впливати на людей? Оце відкриття! Вирішивши детально обдумати все це потім, я пішла за королем та радниками у танцювальний зал.

За кілька хвилин ми вже стояли в просторій і світлій танцювальній залі з широкими вікнами та блискучою паркетною підлогою. Там уже короля чекав головний придворний танцювальний майстер. Ним виявився високий та худий чоловік у чомусь рожевій короткій перуці на ім’я Буфферон. Танцівник мав незадоволене обличчя й скрушно підтиснуті губи, а побачивши Його Величність, одразу ж приступив до роботи. Спочатку розповів королю, що той повинен взагалі робити, як стояти, ходити, як рухатися, ведучи партнерку. Король страждав, але терпів, слухав. Навіть виконував елементарні танцювальні рухи. Але він так незграбно рухався, що постійно викликав гримаси глибокого страждання на обличчі танцівника.

— Ну що ж, Ваша Величносте, — промовив він через деякий час. — Тепер давайте повторимо основні кроки ще раз.

Король Солопій слухняно зробив крок уперед, але зненацька заточився, чомусь заплутався у власних ногах і мало не гепнувся на паркет, розмахуючи руками. Він геть не вмів рухатися, а тим більше робити танцювальні рухи. Здавалося, що король до того, як став королем, взагалі сидів вдома безвилазно, не вмів ні ходити, ні говорити і ховався від людей довгий час. Це ж де він взагалі жив? Звідки цього спадкоємця престолу привезли до столиці? Дуже дивно.

— В жодному разі не хочу вас образити, Ваша Величносте, але танці — це не ваша стихія! Навіть, по-моєму, навпаки!! — засумував танцювальний майстер. — У вас дуже погано виходить! Я безсилий. Навіть не знаю, що й робити!

І тут я відчула, що всередині мене знову затьохкало. Моєму нахвалювальному дарові явно не подобалося, коли когось критикували в моїй присутності. А особливо того, над ким я взяла шефство! Я тоді підійшла до короля Солопія, який, опустивши голову, приречено вислуховував нарікання танцівника, і злегка доторкнулася до плеча короля й зашепотіла йому в самісіньке вухо найкращі похвальні слова, які видав мій магічний дар:

— Ваша Величносте, не слухайте цього танцівника! Ви мене слухайте! Я геть не обманюю! Ви тільки що дуже гарно рухалися, елегантно й оригінально! — почала я говорити слова, сповнені магії. — Ваші рухи плавні й легкі, а ноги просто просяться у танець! Відчуваєте бажання потанцювати? Сміливіше, Ваша Величносте, покажіть усім свій прихований талант! У вас він є, я не сумніваюся! Ви вмієте танцювати не гірше цього майстра з танцю!

Магічна хвиля моїх слів невидимою павутиною огорнула Його Величність. Обличчя короля Солопія зовсім змінилося, зник зацькований вираз, плечі розправилися, а в очах загорівся шалений азарт. Він раптом випрямився, зробив широкий і красивий розворот, упевнено схопив мене за талію і закружляв по залу з такою легкістю, що танцювальний майстер аж рота роззявив від подиву.

Радники задоволено почали перешіптуватися, пан Оміней радісно заусміхався, а от я… Я, чесно кажучи, була заскочена таким поворотом. Я ж просто навіяла трохи впевненості на короля своєю магічною похвалою, проте не думала, що він танцюватиме не сам, а потягне в танець мене! Я хоч і вміла танцювати, але це було якось… Ну, несподівано це було! Так зненацька, що я аж не уявляла, що робити далі, і просто кружляла разом з королем по танцювальному залу. Ну, не вириватися ж мені з рук короля під час танцю! Якось воно наче не культурно так.

Але моя магія, на жаль, як виявилося пізніше, все-таки була небезпечною ще й по-іншому. Виявилося, що якщо сказати людині, що вона, наприклад, щось може робити дуже гарно, то вона починала вірити в це настільки сильно, що втрачала будь-яке відчуття міри!

Після моїх похвальних слів король Солопій вирішив, що тепер він чудово вміє танцювати, і раптом замахнувся на складніший танцювальний елемент. Він закружляв мене швидше, ще швидше, зробив якийсь різкий пірует, але його нога зненацька поїхала по гладенькому полірованому паркеті, і ми разом з королем Солопієм гучно гепнулися на підлогу біля вікна й зачепили штори. І тієї ж миті карниз не витримав, разом зі шторами він обвалився просто на нас, накривши з головою…