Розділ 14

Розділ 14

До тронного залу увійшли двоє купців у святковому одязі, проте мали такий вигляд, ніби готові були вчепитися один одному в горлянки. Вони низько вклонилися, і старший із них відрекомендувався:

— Дозвольте представитися, Ваша Величносте! Я провідний майстер королівської взуттєвої гільдії і головний постачальник чобіт у королівстві, барон Бурімен. А це мій... гм… колега, майстер туфельного ремесла, віконт Пантюх! І ми прибули сюди з надзвичайно важливим питанням, щоб ви вирішили гострий конфлікт, який нещодавно між нами виник!

Віконт Пантюх обурено пирхнув, перебиваючи віконта:

— Який я тобі колега, Бурімене?! Ти звичайний шкуродер! Мій королю, ви мусите нас розсудити! Річ у тім, що я завіз до столиці величезну партію найдорожчої заморської червоної шкіри для осінньої колекції взуття. Але взуття це повинно мати ще й чорні вставки. І коли я кинувся купувати чорну шкіру, то виявив, що цей жадібний шарлатан скупив усі наявні шматки чорної шкіри й тепер хоче шити свої грубі чоботи! А мої черевики не будуть пошиті, і всі модники в цьому сезоні лишаться без елітного взуття! Вирішуйте, Ваша Величносте, що важливіше, чоботи чи модні туфлі?!

Король Солопій сидів на троні, рот його беззвучно відкривався й закривався, а обличчя почали обсипати червоні плями від паніки. Проте, треба віддати йому належне, він хоч і заїкався, але все-таки спробував щось вирішити, намагаючись вичавити із себе хоч слово:

— Е-е-е... я... ну... тобто... м-м-може... т-т-треба.., — чоловік видавав незрозумілі звуки, і взуттєвики здивовано витріщилися на короля Солопія, а радники на диванчику тривожно почали перезиратися.

І тут я зрозуміла, що повинна приступити до роботи. В ту ж секунду в моїх грудях приємно залоскотало, я глибоко вдихнула і тихо, схилившись до Його Величності, зашепотіла прямо йому в вухо, застосовуючи свою дифірамбельську магію:

— О, величний і незрівнянний королю, — полилися з моїх вуст солодкі магічні слова прямо королю Солопію в вуха, — тільки ваш геніальний комерційний розум здатний вирішити цю проблему! У ваших очах сяє велична державна мудрість, а голова сповнена чудових варіантів вирішення таких питань. Ви ж не просто король, а геній, справжній майстер… е-е-е… економічних стратегій! Ваше слово короля — це закон для всіх, а кожне рішення — це готовий фінансовий і виробничий план! Сміливіше, Ваша Величносте, скажіть їм свою королівську волю! Все, що ви зараз скажете, буде мудрим рішенням!

Невидима дифірамбельська магічна хвиля вдарила королю Солопію у вуха, охопила його розум і затуманила мізки. Я прямо відчула це. Король трохи осоловів від моїх слів, а потім я побачила, як його сутулі плечі почали зненацька розправлятися, погляд став більш впевненим, і в очах блиснув легкий азартний вогник. Король задер підборіддя, зверхньо поглянув на завмерлих перед троном взуттєвиків і видав королівське рішення. При цьому, як я зауважила, він майже перестав заїкатися.

— Слухайте мою королівську волю! — голосно, хоч і трохи невпевнено заявив він. — Ви мусите об'єднатися і робити свою роботу разом. Це буде вигідно для вас обох. А шкіру, яку кожен купив для свого взуття, поділіть… е-е-е… порівну, барон Бурімен нехай шиє чорні чоботи з червоними вставками, а віконт Пантюх робить червоні туфлі з чорними вставками...

Купці аж остовпіли від такого дивного рішення, але потім переглянулися, кивнули один одному, радісно вклонилися й закричали навперебій:

— Слава мудрому королю Солопію! Це геніально! Ми об'єднаємо наші замовлення і встановимо новий загальнодержавний тренд! Хай живе наш король! Наймудріший король у світі!

Вони швидко вклонилися і вибігли з зали, уже сперечаючись на ходу, які фасони чобіт і туфель будуть шити. Радники, які спостерігали за всім цим, переглянулися з полегшенням і задоволено закивали…

А я стояла біля трону і думала про своє, бо роботи з королем Солопієм був просто непочатий край. Ним серйозно слід було зайнятися! І перше, на що слід було звернути увагу, то це на шкіру Його Величності. Чому його досі не оглянув лікар, чи хто в них тут займається здоров'ям короля? Бо магія магією, але як хвалити таке непорозуміння? Короля слід було зробити достойним моїх похвал! Отак я думала…