Розділ 13

Розділ 13

Служниці допомогли мені одягнути нову блакитну сукню, яка, як виявилося, спеціально видавалася на службі, акуратно розчесали моє волосся і зробили гарну зачіску. Спробували замаскувати жовтизну від квіткового пилку, що залишалася й досі на моєму обличчі, але вона була якась дивна і весь час поступала над пудрою. А десь за десять хвилин до десятої ранку в двері моїх покоїв постукали. На порозі стояв радник Оміней. Він окинув мене оцінюючим поглядом, задоволено кивнув і скомандував:

— Ну що ж, пані Євдокіє, час приступати до роботи. Ходімте за мною до тронної зали, Його Величність сьогодні якийсь геть пригнічений, тому ваша допомога не буде зайвою. Якраз і побачимо, як діє ваша магія на короля. Сьогодні у короля прийом у тронній залі та вирішення поточних питань, потім заняття у танцювальній залі, бо він має навчитися танцювати, адже через три дні у нас відбудеться великий бал, і король повинен особисто запросити на танець свою майбутню наречену, яка вже приїхала до палацу. Тут ваша дифірамбельська магія буде просто життєво необхідна, тому що його величність категорично відмовляється взагалі займатися цими танцями. А потім по обіді на нас чекає неформальна зустріч із фрейлінами та його майбутньою нареченою. Там вас теж попрошу бути присутньою. Але про це детально розкажу згодом.

​Ми рушили парадними коридорами, і я, намагаючись встигати за швидкими кроками радника, з цікавістю перепитала:

— Перепрошую, пане Омінею, а що це за наречена така? Звідки вона взялася? Про неї ви не розповідали. Наскільки я знаю, про це не було й у газетних новинах. Моя мама якраз цікавиться такими питаннями, вона б точно мені розповіла про це.

Радник ​Оміней злегка зітхнув, сповільнившись:

— О, це винятково політичне питання, пані Євдокіє. Династичний шлюб для зміцнення наших кордонів. Принцеса приїхала з сусіднього войовничого королівства Бурканас, ви ж знаєте його, король Бурканаса постійно посягає на наші землі на півдні. Тому укласти такий шлюб — це найкращий варіант для нашого королівства, яке бажає жити в мирі. Принцеса шляхетна, амбітна, горда, і до неї треба особливий підхід, але, чесно кажучи, король від самої думки про одруження втрачає рештки сміливості. Тому нам усім доведеться докласти чимало зусиль, щоб цей союз таки відбувся.

Ми пройшли кілька коридорів і зупинилися біля величезних дверей, які охороняли двоє стражників. Радник відчинив їх, пропустив мене всередину і тепер зашепотів:

— Ваше завдання просте: стоїте за троном Його Величності. Якщо бачите, що він починає впадати в ступор, ніяковіє чи не знає, що відповісти, то одразу ж дієте, застосовуєте свій магічний дифірамбельський дар, нахвалюєте його, підіймаєте бойовий, так би мовити, дух, а ми з колегами подивимося, як ви працюєте на практиці.

Радник провів мене за собою через усю величнезну залу прямо до високого позолоченого трону, на якому сидів сам Його Величність король Солопій. Радник зупинився біля самого трону, злегка вклонився і голосно та урочисто оголосив:

— Ваша Величносте! Дозвольте представити вам вашу нову особисту репетиторку з етикету та риторики, пані Євдокію. Вона прибула до столиці спеціально, щоб допомогти вам із натхненням, красномовством та майстерністю володіння словом під час державних аудієнцій та прийомів.

​Король поглянув на мене якимсь зацькованим і повним жаху поглядом і мовчки кивнув.

​Радник Оміней ще раз вклонився і попрямував у куток зали, де на диванчику влаштувалися ще двоє поважних радників у жовтих мантіях, а я залишилася стояти біля самого трону і роздивлялася нашого короля зблизька. А він роздивлявся мене. 

Ну, король був як король, тобто, як ті зображення в газетах та на монетах, які я вже бачила. Але трохи і не той, чесно кажучи. Адже на малюнках не видно, що наш король у буденному житті зляканий, знервований і… е-е-е… має зайву вагу та весь… гм… рябий.

​Я витріщилася на Його Величність, а той під моїм поглядом зсутулився ще більше, майже скарлючився, бо й до того сидів якось криво. Мав бліду нездорову шкіру, рясно всипану якимись червоними прищами, на голові білу пишну перуку, яка приховувала його вуха й волосся, одягнений в пишну королівську мантію, котра ще більше підкреслювала його повноту, та ще й руки у короля тремтіли. Він сидів, дивлячись на мене, і мав настільки зацькований вигляд, що мені аж шкода його стало. Очевидно, цей чоловік ненавидів публічність і боявся зробити чи сказати щось не те, а його, певно, привезли звідкілясь і змусили тепер знаходитися серед людей…

​Я почула, як десь збоку кахикнув радник Оміней, нагадуючи, що я сюди прийшла не на короля витріщатися, а працювати, взагалі-то, і отямилася, зробила реверанс і промовила до короля.

— Ваша Величносте, для мене велика честь працювати в королівському палаці, — і зайняла позицію трохи позаду його трону.

Король Солопій тільки щось пискнув і миттєво завмер на троні, бо двері зали відчинив спеціальний розпорядник і розпочав офіційний прийом, почали запрошувати гостей, які прийшли на аудієнцію до короля…