Розділ 8

Розділ 8

— Та який ти, барадул тобі в печінку, дегустатор?! — роздратовано зашипіла я, дивлячись в осоловілі від моїх дифірамбельських похвал очі Солвіна. — То я просто так сказала! Для красного слівця! Забудь геть усе, про що я тобі зараз говорила! Вставай швиденько! Зараз прийдуть і надають нам добряче, а то й узагалі заарештують за те, що шастаємо тут, як якісь злодюжки! Вставай давай, треба десь сховатися!

Я заметалася по кухні, панічно оглядаючись навколо в пошуках хоч якогось виходу, таємних дверей, будь-якого сховку, де можна було б зникнути разом із новоспеченим «дегустатором».

І тут мій переляканий погляд зненацька упав на розгромлений стіл із порожніми мисками. Ой-ой-ой! Ми з Солвіном з'їли геть усю їжу, яка там стояла! За це нас точно по голівках не погладять! Напевно, ще й змусять заплатити за з'їдену буженину та пиріжки! А в мене грошей — порожні кишені! Батьки дали деякі копійки на дорогу, і я ж сподівалася на свою першу зарплату у королівському палаці! Ох, невже доведеться працювати тепер безкоштовно і ще й виплачувати штраф (хай би тільки штраф, а не щось більше!) за оце все, що я зараз наїла та… е-е-е… набешкетувала?!

Швиденько кинувшись до столу, я накинула на миски серветку, яка їх прикривала раніше. Звичайно, вона-то посуд прикрила, але все одно було видно, що у мисці, на якій лежала здоровенною горою буженина, тепер порожньо, але принаймні з першого погляду здавалося, що на столі просто безлад, і що все то так і було…

І тут мій погляд упав на срібні кубки!  Барадул мені в печінку, кубки!

— А-а-а-а! Кубки! Треба швиденько сховати їх назад у шафу! — жахнулась я. — А то ще хтось побачить, що ми з тобою пили з того самого посуду, з якого, напевно, сам король п'є! За це точно можуть у в'язницю посадити, бо посягати на королвські сервізи — це вже державна зрада! Можуть ще звинуватити, що ми хочемо короля отруїти…

Я кинулася до столу, висмикнула срібний кубок просто з рук очманілого Солвіна, схопила свій зі столу, на ходу вихлюпнула залишки узвару кудись під стіл, а потім підскочила до шафи біля стіни, щоб запхати їх на те місце, звідки я їх взяла.

І тут сталося таке жахливе, що й описати страшно!

Хоча чого дивуватися, зі мною завжди так: де я, там обов'язково трапиться якась катастрофа.

Ставлячи кубки на верхню полицю, я випадково зачепила ліктем ряд скляних чарок на полиці нижче, які дуже неакуратно стояли на самому краю. Одна з них захиталася, зачепила сусідню, та упала на третю, і все зарухалося... Почався справжній ефект доміно! Чарки загриміли, задзенькали, почали падати одна на одну просто всередині шафи, а потім з якогось дива вирішили одна за одною вивалюватися на підлогу. З переляку мої руки взагалі шалено засмикалися, я спробувала чомусь запхати наші кубки ще глибше на верхню полицю, а вона була трохи височенька для мене. І я хитнулася впритул до шафи й боком зачепила цілу батарею глиняних глечиків та мисок, які стояли нижче у шафі.

Що тут зчинилося! Брязкіт, дзенькіт, гучне бемкання і гупання від скляного та глиняного посуду, що падав на підлогу й розбивався у мене під ногами, був такий, що в мене аж у вухах позакладало.

«Оце так сховалися! Оце так ми втекли!», — пронеслося в моїй голові на фоні гучного брязкоту, поки я стояла посеред купи битого скла, завмерши від страху та паніки.

Солвін, побачивши і почувши весь це кухонне виверження скляного посуду із шафи, мабуть, теж злякався і нарешті втямив, що він ніякий не елітний дегустатор, а звичайний нічний кухонний злодюжка, якому світить щонайменше заслання на каторгу. Він різко схопився на ноги, забувши про всю свою нещодавню гордість елітного дегустатора, і диким поглядом витріщився на кухонні двері. За ними шум та гамір після мого скляного посудного салюту різко посилився, здавалося, під двері кухні починає збігатися вся королівська варта палацу. У двері загупали і щось закричали, а я якось відсторонено здивувалася, що вони виявилися замкненими.

— Досько, треба втікати! — панічно зашипів Солвін до мене, вирячивши очі від паніки.

— А я про що тобі товкмачу?! — перелякано пролебеділа я, оточена горами розбитого посуду. — І робити це треба просто зараз! За весь цей розбитий посуд я точно і за три своїх життя не розплачуся!