Іди в Баню: Г5 - Г10

Глава 5.

МАГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ

«Голова має бути в холоді, а ноги — в теплі.

Інакше думки скиснуть, як молоко на печі».

— Дід Остап

Остап відчинив двері, і вони перейшли із теплої, сухої світлиці у «мокрий цех».

Тут усе було інакше. Підлога — грубий, холодний камінь, по якому було неприємно ступати босоніж. Стіни оббиті почорнілою вільхою. У кутку дзюрчав кран, а повітря було важким і вологим.

Але найстрашнішим було те, що стояло посеред кімнати.

Там, вишикувані в ряд, як солдати перед розстрілом, стояли п’ять старих, погнутих оцинкованих тазиків. Такі тази зазвичай можна знайти в селі на горищі, у них миють ноги після городу або перуть робочі штани. На SPA-інвентар це було схоже так само, як трактор на «Теслу».

Біля тазиків уже поралася баба Галя.

Вона тримала в руках паперовий пакет і щедро сипала в кожен таз жовтий порошок. Хмара їдкого пилу піднялася в повітря.

— Апчхи! — гучно чхнув Владлен.

Запахло різко, як у кабінеті шкільної медсестри. Гірчиця.

— Це шо таке? — Аркадій зупинився як укопаний, підтримуючи рукою простирадло, що сповзало з живота. — Це шо за гурток юних натуралістів?

Він гидливо тицьнув пальцем у найближчий погнутий таз.

— Діду, я не поняв. Я платив за SPA! Де джакузі? Де гідромасаж? Де білі капці? Який педикюр у тазі? Ти ще скажи, що ми тут прати будемо!

Остап спокійно закрутив кран, наповнивши останню ємність гарячою водою.

— Джакузі — для тіла, Аркадію. А таз — для голови.

— Ти мені зуби не заговорюй! — закипав депутат. — Я в цьому мочити ноги не буду! Це антисанітарія!

Остап випростався і подивився на нього своїм фірмовим поглядом, від якого хотілося стати струнко.

— Ти зараз, генерале, підеш у пекло. Там сто градусів. Якщо зайдеш із холодними ногами — кров від переляку вдарить у голову. Судини луснуть, як перестиглі помідори. І винесуть тебе звідси вперед ногами. Хочеш інсульт? Двері прямо. Не хочеш — сідай і грій ратиці.

Аркадій відкрив рот, щоб заперечити, але поглянув на пару, що йшла від води, і заткнувся. Перспектива інсульту в лісі його не тішила.

Він бурмочучи прокльони під ніс, підійшов до крайнього тазу і з гуркотом плюхнувся на низеньку дерев’яну лавочку. Його коліна опинилися на рівні вух.

— Окропу налив, садист... — прошипів він, опускаючи ноги у воду.

Поруч страждала Віола.

Вона стояла над своїм тазом, як над прірвою. Її ідеальний педикюр кольору «марсала», який коштував дві тисячі гривень, зараз мав зануритися в іржаву бляшанку з гірчицею.

— Це ж кислота... — прошепотіла вона з жахом. — Воно ж шкіру роз’їсть!

— Не роз’їсть, — гаркнула Галя, проходячи повз із відром. — Зате грибок не підхопиш. Сідай, краля, не затримуй чергу.

Віола заплющила очі, затисла ніс пальцями (хоча ноги носом не пахнуть) і мужньо опустила свої ступні в каламутну жовту рідину. Її обличчя скривилося, ніби вона ступила в лаву.

Тільки один із групи зберігав олімпійський спокій.

Серьожа, айтішник, який до цього моменту був майже непомітним (мовчазний хлопець в окулярах), підійшов до свого тазу з науковим інтересом.

Він не сів одразу. Спочатку він опустив у воду палець, потримав його там секунду, зосереджено дивлячись у простір.

— Градусів сорок п’ять, — констатував він беземоційним голосом. — Плюс гірчиця як подразник. Оптимально для швидкого розширення капілярів і вирівнювання тиску. Логічно.

Він акуратно підігнув своє простирадло, сів і занурив ноги у воду, блаженно прикривши очі за скельцями окулярів.

— Система працює, — додав він.

Роман сів останнім. Гаряча вода обпекла холодне тіло, і він відчув, як мурашки побігли по спині вгору, до самої маківки. Жорстка реальність оцинкованого тазу раптом здалася найнадійнішою річчю у світі.

🌿🌿🌿

Поки ноги звикали до гірчичного пекла, виникло питання: чим дихати?

Владлен, чиї ноги в тазу виглядали як дві білі палички, раптом стрепенувся. Він зрозумів, що настав його зоряний час.

— Зачекайте! — урочисто проголосив він, піднімаючи вгору вказівний палець. — Перш ніж ми ввійдемо у сакральний простір парильні, треба налаштувати тонкі матерії.

Він спритним рухом дістав із кишені халата маленьку скляну пляшечку з піпеткою. На етикетці золотими літерами було написано: «Karma Oil: Lavender & Patchouli. 100% Organic Vibration».

— Це ефірна олія сьомого рівня просвітлення, — пояснив він, відкручуючи кришечку. Запахло різко і солодко, як у дешевому масажному салоні або в відділі побутової хімії. — Зараз я крапну це на каміння, і ми налаштуємо наші вібрації на частоту безумовної любові...

Він уже замахнувся, щоб линути свою «любов» у відро з водою, яке готував Остап.