Мага Віра

Але ж є українці з українським богорозумінням, рідновіри? Є. Рідновіри, це люди, які Буття розуміють по-рідному. Це і монотеїсти (однобожники), і політеїсти (багатобожники). Рідновіри, працю свого менталітету спрямовують в український еґреґор. 

       Особисто я є прихильником монотеїзму, віри в Єдиного Дателя Буття, Дажбога. Тому пропоную дізнатись, що про перевтілення говорить український Пророк Лев Силенко. У головній книзі Рідної Української Національної Віри, він послідовно, обережно, щоб не травмувати зомбовані чужовір’ям мізки українців, вставляє натяки, а подекуди і пряму мову про реінкарнацію. Напевне, наш мудрий Вчитель інакше і не міг, через дуже велику заангажованість свідомості українців. Знаючи, що все нове тяжко приживається, Вчитель просуває необхідні революційні знання про Всесвіт, разом із історичними фактами про утиски знедолених українців-оріїв, подає широку інформацію буквально з усього світу, щоб читач мав можливість розширити коло своїх знань і самостійно зробити висновки. Самостійність є запорукою духовного зростання. Самостійність вибору досягається через наявность інформації з кількох джерел і бажання самовдосконалення.

       Геніальний Розум, просвітлена душа, що вже вкотре прийшла до нас із Царства Духа Предків Рідних, Вчитель м’яко вказував нам шлях до реаліїв Всесвіту, так, як годують маленькою ложечкою тих, хто пережив тривалі голод і спрагу. Велика кількість поживи і води, в цьому випадку, може викликати різке відторгнення, або і смерть пацієнта. 

       Що ж саме наш Пророк каже про перевтілення? Ось текст, в якому Вчитель говорить про себе:

“Так є: коли притулю вухо до грудей Твоїх, чую гомін віків – чую легенду Первосинів і Перводочок України-Руси. І в легенді цій я бачу своє перенародження. Я з Орем стрічаю сонце на березі Дніпра, веду задушевні розмови з волхвами у Київському Священому Гаю, де коло Врат Слави, вдень і вночі,  горить вічний вогонь Духа Предків. З вершниками лечу я росяними духмяними степами, щось стримати хід вторжників-ромеїв. У ратньому б мені під ноги падає сонце – з моїх грудей пливе кров у груди Твої, мати-Земле моя. І я в Тобі стаю Тобою. І Ти, мати-Земле моя, з сонця і крови свого ‘Я’ знову родиш мене. І я, перевтілившись, живу у світлих очах потомків моїх, я – вони, вони – я. Інтуїцією мого ‘я’, я чую(чую не розумом і не чуттями), чую навиками, які мені як скарб надмудрості мої предки передали – благословення Дажбоже чую. І благословенням осяяний, дарую внукам легенду віків.”

МВ день 18.2, видання 2007 Львів.

       У властивій йому, напів метафоричній формі, Вчитель ділиться з нами своїм баченням реінкарнації, не відділяючи жорстко процес оселення душі в зародок, від генетичного передання людського ‘я’ в нове тіло. І тут криється чарівна мудрість його осяяння: Дажбожий задум настільки досконалий, що поєднує всі складові Явного Буття, бо ж людське тіло не шухляда,в яку можна щось покласти і вийняти. Набравшись сміливості, і продовжуючи вчителеву метафоричність, я б порівняв наше тіло з губкою із трильйонами клітин-стільників, в яких божественно мешкає наша душа, у кожному стільнику-клітині, пронизавши тіло людське трильйони разів. Саме так досягається втілення. І як це стосується нашого тіла, так це стосується і інших біологічних форм – тварин, риб, комах, мікробів, рослин і дерев. Все живе і має душу, хай не людського формату, а відповідного цій формі.

       У іншій цитаті Пророк говорить про перевтілення кожного з нас: “Чи свідомість всюдисуща? – З несвідомого Буття постає свідоме Буття – значить у несвідомому Бутті зазернене свідоме Буття, і в свідомому – несвідоме. Свідомість всюдисуща: її рівень не всюди однаковий. Найвеличніше проявлена Свідомість Світу в Свідомості людині. Людина вміє осмислювати свідомість, вникати в таїни її дій розумових і чуттєвих. Ми, внуки Дажбожі, перед народженням були в Дажбогові. Дажбог – Світло, Вічність, Безмежність. І тому, в того внука Дажбожого, в якого починають гаснути останні запаси життєвої сили, появляється загадкове хотіння повернутись туди, звідки він прийшов, щоб знову, з оновленими силами, загостити до Раю земного, ім’я якому Україна-Русь.

МВ день 51.73  2007 р.вид., Львів

       Чому ж повертається людина знову на землю, у світ явний, речовинний? 

Вчитель говорить про це, відповідаючи на інше питання – “Чи Дажбог створив світ?” : “Світ був, є і вічно буде, але творіння його незакінчене. Світ вічне самотворіння, і в цьому затаєна його вічна молодість. І людина ще не створена. Двадцять тисяч літ тому була людина і сьогодні є людина. І через двадцять тисяч літ буде людина. Людина має в собі зазернення вічного самовдосконалення. І в цьому її краса, її сила, її минуле, сучасне й майбутнє.”

       Що означають ці слова? Вони означають наступне: Дажбог Світло, Яке самонародилось. Світло – Душа Всесвіту, вічна і безмежна. Людина несе в собі Світло Дажбоже, як Його Творіння, яке саморозвивається у формі людини, весь час самовдосконалюючись і не може вмерти (закінчитись), аж поки Світ не буде завершений, бо Світло Дажбоже – вічне й безмежне, Світло Дажбоже і є Сам Дажбог. І ми у Світлі, і Світло в нас, і немає віри вищої за Світло. Слава Дажбогу!

       Як і у всі часи людської історії, більшість людства не розуміє своїх пророків. З цим зустрілись і Ісус, якого не розуміли не лише фарисеї,  а й навіть, його власні учні, і Магомед, і Спітама Заратустра, і Гаутама Будда і всі інші. І Лев Силенко зіткнувся з цим же ж. Люди, які шукали істину ішли до нього, та були, водночас, зомбовані чужовір’ям так, що свідомо прийнявши РУНВіру, підсвідомо і досі опираються сутності його вчення. Їх можна було б назвати фарисеями, якби вони мали РУНВіру раніше, як Лев Силенко. Та суть лишається така ж: за буквою не бачать сенсу. І навіть тоді, коли цим людям видно сенс, коли на нього вказано буквально, в цитатах, то й тоді вони не сприймуть того сенсу, бо це не зручно. Чому? Тому, що тоді доведеться визнати, що вони десятки років “слухали, та не чули”, читали, та не розуміли.