Ще про перевтілення

Щоб не виглядати упередженим, і не спиратись на географічно близькі нам джерела, давайте подивимось, що говорять нам китайці. В одному з основних текстів Даосизму Чжуан-Цзи написано: “Народження не є початком, як і смерть кінцем. Існує безмежне Буття; існує продовження без початку. Буття поза простором. Безперервність без початку в часі”

       Про реінкарнацію, як про закон Всесвіту, віддавна стверджували видатні, розуми людства, такі, як древні греки Сократ, Піфагор, Платон, Емпедокл, Плутарх, Плотін.

Цитата з праць Емпедокла: 

       “Бо як скоро всю силу розуму напружував до пізнання, то легко споглядав всі незліченні світу явища за десять, або за двадцять людських поколінь передбачивши”.

       Про самого себе ж він писав:”Колись я вже був хлопчиком і дівчинкою, кущем, птахом, німою рибою, що виринала з моря”.

       Сократ сказав так:”Якщо безсмертне незнищуване, душа не може загинути, коли до неї наблизиться смерть: із сказаного випливає, що вона не прийме смерті і не буде мертва”.

       Гераклід Понтійський теж підтримував догму перевтілення душ, а Філон Олександрійський, коментуючи Біблію, Буття 15.15, казав, що це місце ясно вказує на незруйновність душі, що покидає своє житло в смертному тілі, і повертається в своє рідне житло, яке вона спочатку покинула, щоб з’явитися тут”

       У середні віки, незважаючи на інквізицію, вчені так само мали власну думку, стосовно будови світу.

       Такі люди, як Віклеф, Цвінглі, Кардано, Телезіо, всім відомий великий Джордано Бруно, Франц Меркурій, Ван-Гельмонт, Лейбніц, Шарль Боне, Лессінг, Гердер, П’єр Леру, Фур’є та багато інших, всі вони були свідомі того, що людина має безперервно перевтілюватись у безкінечних тілах, щоб оновитись.

       Не всі однаково розуміють сам механізм перевтілення, і деякі відомі люди висловлювались про нього інакше, але все одно підтримуючи неуникність переселення душі, це: К Дю-Прель, Карпентер, Мак-Паггарт, Зіммель, Меттерлінк. Джордано Бруно, до речі, саме і спалили, за вчення про реінкарнацію. На останньому допиті, перед винесенням вироку, Бруно заявив, що душа – “це не тіло”, і що “вона може перебувати як в одному, так і в іншому тілі, і переходити із одного тіла в інше.”

       Вольтер писав, що доктрина реінкарнації “не абсурдна і не марна”, і що “народитися двічі не дивніше, ніж народитися один раз”.

       А Бенджамін Франклін так сказав: “Виявивши, що я існую в цьому світі, я вірю, що в тій чи іншій формі я існуватиму завжди”.

       Наполеон розповідав своїм генералам, що в минулому житті він належав до родини Шарлемань.      А Йоган Вольфганг фон Ґете 

так говорив: “ Я впевнений, що так само, як зараз, я вже бував на цьому світі тисячу разів, і сподіваюсь повернутись ще тисячу разів”. 

       Такої ж думки були: генерал Джордж Паттон, Генрі Форд, Едгар Кейсі, Лев Толстой. В наш час цим питанням займаються науковці. У 20-му столітті це були такі психотерапевти, як Майкл Ньютон з Каліфорнії, Пітер Рамстер з Австралії, американці Раймонж Моуді, Пауль Хансен. Університет Вірджинії навіть видав цілі томи про результати їхніх досліджень, які підтверджують реінкарнацію.

       Ну, і зрештою, треба поглянути, що кажуть про перевтілення українці? Вважаєте, відповідь тут проста, і всі кажуть, що ми “плин і порох під ногами швидко минущий”? Для початку нам би потрібно визначитись із тим, кого вважати справді українцем, а кого і не зовсім. Можливо, хтось мені закине якусь певну дискримінацію. Передусім, слід дізнатись, як інші народи справляються з подібною ідентифікацією. Ніде ясніше про це не сказано, як у найавторитетнішій, для пересічного українця, книзі – у Біблії. Там говориться, і навіть, наполягається на тому, що коли єврей сповідує якесь інше віровчення, окрім іудейського – значить він не єврей, або єврей лише генетично, по духу ж  – чужинець. У цьому, я на сто відсотків погоджуся з цією книгою. Мабуть, треба і українців так само сприймати за цими ж ознаками: якщо українець сповідник Рідної Віри, значить він українець не лише генетично, а й по духу. А якщо українець сповідує віру чужих пращурів, значить він українець лише генетично, трохи навіть патріот, але при цьому озираючись на церкву – що піп скаже. Є українці-католики – римсько іудейського духу, греко православні українці – греко ортодокси іудейського духу, нарешті, де вже ясніше, сепаратисти на сході. Один хилиться до Риму, інший до Москви. А якщо мусульманин – той до Мекки. Є такі, що і до Києва, але все одно Саваоф чи Єгова у них стоять вище України. А генетично ж всі начебто українці, та взірець у них не вдома, а десь у сусідів. Вони наслідують чужинців і самі стають чужинцями-яничарами, генами – українці, а духом – чужинці. Образливо? Дуже. Здається, що немає більших патріотів, як на заході нашої держави. Але що б вони обрали, якби вибір був такий:  або держава Україна, або віра в Ісуса? Результат був би дуже неоднозначний. В кого ж вони вірять, наші українці, східні, західні, південні і північні? Вони вірять у патріота своєї Батьківщини, в єврея Ісуса Назареянина, сина Йосипового, котрого оголосили Богом шляхом голосування і мордобою опонентів, зовсім, як у нашій верховній раді. Українці вірять у чужих патріотів, бо ці патріоти, в своїй національній величній книзі написали, що вони богообраний народ. Є приказка, “як сам себе не похвалиш – ніхто не похвалить”. І це їхнє святе право себе хвалити, хто ж нам боронить бути такими ж патріотами у всьому? Ніхто, окрім наших зазомбованих мізків. Напевне, в читача зараз мороз по шкірі, від моїх “жахливих” слів. Але, поміркувавши, треба визнати, що в чомусь, євреї таки праві: вони богообраний народ для єврейського еґреґора Єгови, і для просвітленої душі Ісуса, який прийшов пророком до народу ізраїльського, як сам про це і заявив. Вчитель Лев Силенко сказав:”Бог один, та розумінь його багато”. І кожен народ, доки він є духовно самостійним, називає своє власне богорозуміння Богом. І він правий, оскільки Творець багатогранний. Але ті, що розуміють Бога чужою духовністю, є не зовсім самостійні, принаймні духовно вони Раби чужої духовності.