Авеста

Авеста, це релігійні тексти староіранського реформатора Заратустри. Це ім’я перекладають, як “жовтий верблюд”. Як на думку европейця, це може бути не дуже вдалим ім’ям, та все залежить від цінностей того народу, що так називав свого пророка. Парси, (іранці), як і індоорії, є такими ж оріями, як і ми з вами. За належного старання, їхню мову можна почати розуміти знаходячи старі корені слів. Колись, дуже чарівним природнім процесом для людей було проявлення Світла і відступ небезпеки в уособленні Пітьми. Тобто, сходження зорі. Кожен з нас, мабуть, мав нагоду бачити її прояву у суцільній темряві. Вона з’являється помаранчово жовтим сяйвом. Слово зоря набуло багато змістових значень близьких до кольору, світла, бачення. Тому у процесі розвитку мови зоря і означує на сході такий колір. Стосовно іншої частини імені теж знаходимо аналогії та асоціативні ланцюжки. Якщо “тустра” означає верблюд, то і тут немає чогось дивного. У всій Азії верблюд є дуже шанованою твариною, майже такою ж, як у Індії корова. Ми знаємо, що верблюд має можливість самозабезпечувати свій організм під час скрутного періодів переходів у пустелях, він може перенести великі вантажі, маючи спеціальні торби на боках. Він є носієм багажа. І, наприклад, в українців оріїв, у гуцулів, які найменше колись піддавались впливу сусідів, збереглося таке слово, як “тайстра” – сумка. Оскільки, ідеться про носія знань, то я б охарактеризував ім’я Заратустра, як символічний псевдонім людини, що означає 

“ вмістилище світлих знань”. Жовтий колір є барвою сонця, а верблюд своєрідним резервуаром. Тож жовтий верблюд є цілком вдале порівняння, як для Ірану. Заратустра реформував політеїзм древніх парсів до декількох допоміжних богів (усіх скасувати було б неможливо), і головної вищої пари богів: Агура Мазди, що значить Світлий Розум, і Ангра Ман’ю, що значить Злий Розум. До речі, англійською “злий” – це ангрі, а розум, людина – ман. Так, як і індоорії, іранці орії колись вирушили на південь через погіршення клімату, але східніше. Мабуть спочатку вони всі йшли разом, а вже потім поділились. Вони утворили 16 царств, і це зафіксовано в Авесті. Її тексти збереглись у дуже обрізаному обсязі. Сповідники ісламу знищили майже все. Та їм мало що й лишилось, бо перед ними ще й греки постаралися. Так, як і Ріґ Веда, Авесту вчили напам’ять і передавали від батька до сина. Мова так само змінювалась і тексти ставали дедалі незрозумілішими. Отож, коли виникла можливість, Авеста була записана в книги. Тут їх і почали палити загарбники. Ці, завчувані напам’ять тексти, були священні, і люди вже тоді розуміли, що в них повідомляється про походження оріїв, їхню історію. А історія – річ священна, бідний той народ, який забув свою історію. Тому і сам Заратустра намагався зберегти те, що можна, інакше, значне втручання в Авесту було б злочином проти своїх пращурів. На жаль, злочин таки відбувся, і віру своїх батьків парси відкинули на смітник, взявши собі віру чужих батьків. Тому ж бо зараз і йде ворожнеча між Іраном і арабським світом, що підсвідомість парсів не дрімає. Хоч обумовлюється це нібито різницею у розумінні Аллаха – араби суніти, а іранці шиїти. З часом у Ірані іслам зникне. 

       Кожна віра сама по собі є істинною, але лише для того народу, в якому вона виникла. 

       Визнаний злочинцем Муаммар Каддафі, у своїй Зеленій книзі сказав, що війни між народами зникнуть тоді, коли кожен народ матиме власну державу і рідну віру. От уявіть собі лишень, як, такий відомий мусульманин, міг сказати  отаку “єресь”? А ось сказав, не зважаючи на думку інших представників ісламу.

       Лише до свого народу, зі свого Рою, приходить та чи інша просвітлена душа, щоб виконати місію пророка. Тож, що говорить Авеста з приводу реінкарнації? Говорить вона ось що: 

       “Людина – це безсмертний дух, що крок за кроком просувається сходинками поступового розвитку численних життів до тої пори, поки він не досягне усвідомлення абсолютного буття і не з’єднається із Всевишнім, скрізь присутнім, безкінечним і повним верховної любові – Агура Маздою”. І таке:

       “Але тільки божевільні переконані, що смерть – кінець кінців, тоді, як насправді, для помираючого світ зовсім не гине, а лише змінюється, для приготування його до наступного життя. Подібно смерті окремої людини, Всесвітній кінець, (закінчення кальпи, авт.) також є дверима в нове життя, а суд над кожним наче відверте дзеркало, в якому кожен побачить, відверто і без лукавства, ціну самому собі.

Давні знання просвітлених душ, що повідомляються простим душам, піддаються гонінням вищими адептами як християнства, так і ісламу, і приховуються з усіма силами і завзяттям. Звідки ж це іде? Відповідь проста, обидві світові релігії беруть витоки у юдаїзмі, і Тора (Ветхий Заповіт) вважається у них важливим свідоцтвом Бога. В них обох використовуються ті ж імена, хоч і по різному пишуться, але однаково відкидається вчення про реінкарнацію, як єретичне. 

І якщо котрісь рідновірські осередки зараз теж заперечують доктрину перевтілення, то потрібно вважати, що у цьому питанні вони стоять по один бік із християнством та ісламом. Деякі з них заявляють, що “нам це все відоме”, але далі цих слів справа не йде, люди інформації не отримують. Та нехай, з тими “небожителями”, які пізнавши, не діляться з іншими. Може виникнути запитання: а чому в Корані менше за Біблію  говориться про перевтілення. Це нескладно, адже пророк Магомед жив вже після собору 553 року, на якому було цензуровано Біблію.