Коран про перевтілення

Як не дивно, та Коран теж дещо говорить на цю тему. Передусім, треба з’ясувати, чому самі мусульмани не бачать цих місць у своїй великій книзі. Так, як і християни, буддисти, іудеї, індуїсти, рунвіряни, мусульмани є звичайними людьми, такими ж, як шановний читач і я в тому числі. Напевне ми всі колись чули від якогось любителя читання, що коли він вдруге прочитав той, чи інший роман, то йому відкрилося таке у ньому, яке раніше він там і не бачив? Не має значення, яку книжку ви тримаєте перед собою. Ми бачимо знайомі слова, діалоги, водночас бачимо якусь щойно минулу подію з вашого життя, думаємо про неї, про завтрішню роботу і ще декілька важливих для нас пунктів життя одночасно. Це все компонує образний ланцюжок подій із книжки, наче якийсь мультик, де їжачок блукає у тумані. Книжка займає десь 5% вашої уваги. Це ж стосується і глядачів кіно, студентів на лекціях і так далі. А якщо ідеться про сповідників котроїсь релігії, то тут трохи складніше, хоча і схоже. 

       Кожен сповідник спочатку ним не є. Попередньо його обробляють оточуючі, які вже є сповідниками.

Найбільшим гачком, котрий зачипає людину є страх смерті. Ми всі з дитинства починаємо її боятись природнім страхом, що є механізмом самозбереження. Світ здається таким прекрасним, не хочеться його полишати. І світ справді чудовий. Доти, доки невдачі та неприємності не починають переважати прекрасність. Людина шукає причин та способів виходу із постійних негативів. Людина починає шукати причин не у своїх слабкостях характеру, а у кращому випадку, в релігіях, у гіршому – глушить себе алкоголем, наркотиками. Коли ж людина йде у якусь віру, то стає неофітом, тобто новим завзятим вірянином. У ісламі такі люди стають прибічниками Талібану, Іділу тощо. Чим така людина відрізняється серед інших вірян? Завзяттям у дискусіях про віру, бажанням розповсюдити свої погляди на інших. Це відбувається задля переконання самого себе у правильності власного вибору. Тому йдуть релігійні конфлікти, стаються регулярні теракти. Наступна група вірян, це вже заспокоєні люди. За ними йдуть ті, що вивчають Коран, шукаючи в книзі приховані думки, вчаться читати між рядками. Ну і одиниці за всіма категоріями – праведники, це ті, хто все (як здається), зрозумів і дотримується всіх приписів своєї віри. З усіх вказаних, найбільшу кількість складають перші і другі. Для них істина ісламу до кінця ще не відкрита, вони її і не шукають, а слухають проповідників, рідко вчитуються в текст, де пророк Магомед висловлював свій погляд на Всесвіт, маючи свій власний світогляд і спираючись на тогочасні розуміння Бога. Звісно, всі його тексти, подаються, як сказані йому Аллахом, та суті це не міняє. Стосовно ж людей, бачимо те саме, що і в інших релігіях: бачачи – не бачать, слухаючи – не чують, читаючи – не розуміють. 

        Деякі тлумачі книги стверджують, що у кожну громаду посилаються пророки – втілюються просвітлені душі, щоб показати шлях іншим для досягнення їхнього рівня. В різних місцях вони називаються по різному, так само, як і імена Бога є різні, відносно мови. Десь пророка не зрозуміли, не повірили, забули. Ось одна із цікавих сур Корану, яка про це розповідає. Вона метафорична, образна:...”Аллах – Світло неба і землі, його світло наче ніша, в ній світильник; світильник за склом; скло – як перлинна зірка. Запалюється він від дерева благословенного оливкового, ні східного, ні західного. Олія його готова спалахнути, хоч би її і не торкнувся вогонь. Світло на світлі! Веде Аллах до свого світла кого захоче і наводить іносказання для людей. Аллах розбирається у всьому”... Коран 24.35 

       На мою думку, в цій сурі говориться, що світло знання Бога приходить до людини незалежно від того звідки вона, якого народу, тоді, коли Бог вважить це доцільним.

       Не намагаючись самостійно тлумачити цю шановану мільйонами людей віру, наведу декілька цитат стосовно нашої теми. Може й кладеться “печать Аллаха на когось, і він приходить до ісламу – це одне. На когось же накладається “печать”, але проявитись не може – це інше. Можливо, та людина живе не в тому середовищі, не в ісламі. То чи буде цій людині доступним рай, якщо так, то за що? Чи буде їй пекло, якщо так, то за які гріхи? Адже ця людина жила в такому “неправедному” оточенні, де і не могла прийти до ісламу? Виникає питання несправедливості і вимоги для наступної спроби, для духовного росту. І в Корані пишеться таке: “Вони скажуть: Господи наш, ти вмертвив нас двічі, оживив двічі. Ми визнали свої гріхи, чи немає шляху вирішення? – Це для вас за те, що коли призивали Аллаха єдиного, ви не вірили, а коли додавали йому товаришів, то вірили. Рішення ж у Аллаха високого”.

 Коран 40.11-12

       Ну, зрозуміло, що Аллах, (арабське розуміння Творця), давав їм можливість виправити помилки, багатобожжя їхнє, наприклад, і вони знову ж таки хочуть спробувати стати вірними.

       І ось таке: “ Серед вас є той, хто заспокоєний і серед вас є той, хто повертається до низького життя, щоб не знати після знання нічого”.

      Коран 22.5

Тобто, є той, хто усвідомив щось раніше, в минулому житті, і той, хто нічому не навчився і народився цього разу у гірших умовах, із “пеленою на очах”, тобто, не пам’ятаючи ніяких висновків із досвіду минулого життя.

   “ Хто ж неправедніше, ніж той, кому нагадали знамення його господа і він відвернувся від них, і забув те, що приготували раніше його руки. Ми ж бо поклали на їх серця покрови, щоб вони не зрозуміли їх, а у вуха їх глухоту”.

       Коран 18.55

       Тобто, ті люди цього разу народились у ще гірших генетичних умовах свого тіла, і для вдосконалення їм доведеться працювати незрівнянно більше.