Перевтілення за Біблією

Для чого брагмани так дослівно берегли свої віршовані напрацювання – молитви, славні, обряди? Для того, щоб душа, яка знову втілюється, по народженні, опинилась у знайомому їй по минулому житі середовищу. Тут виникає дивне нерозуміння у читача християнина: а хіба душа взагалі перевтілюється? Хіба ми живемо не “один раз”? 

       Напевне, я розсмішу цього читача і стверджу: так, ми живемо вже мільйони перевтілень, і не лише я ось такий “безсмертний”, а і читач в тому числі. Тепер я почну засмучувати цього читача, розкриваючи йому очі на прикре маніпулювання духовними особами відомих релігій із цього питання. Чому вони це роблять розглядати тут не будемо, а звернемо свою увагу на саму суть.

       Хтось може сказати, що балачки про реінкарнацію це байки індусів. Що ж, дійсно, індусів, і парсів (іранців), слов’ян, євреїв і усіх автохтонних рідних вір світу.

       І, увага: так говорить і Біблія, створена в Ізраїлі, свята книга християн. Так говорить і вчення Каббали, доступне раніше лише вищим верствам цього народу. Як це не дико звучить після попівських тлумачень християнства, але навіть сам Ісус Христос сприймав перевтілення, як щось природне і невід’ємне від людини. Чому “навіть”? Тому що попівство, після 500 років від початку християнства вирішило знищити догму про перевтілення, як таку. Прості віряни не мають зараз права на ці знання. Йшлося про повне закріпачення людей у їх рабському існуванні. Якщо раніше найнижчі раби, з яких і складалися перші громади християн, мали впевненість у своїй реінкарнації в майбутньому, то зараз їм замінили ці уявлення на майбутній рай біля бога-отця, або вічне пекло, без шансу на виправлення помилок шляхом наступної спроби. Можновладці вже того часу вимагали від попів безумовної покори пастви (стада, яке пасуть). Тому на соборі 553 року архиєреї (“з грецької “вищі жерці”) прийняли рішення вилучити з писання все, що можливо, про реінкарнацію душі. До цього собору поняття про перевтілення у церквах було зрозумілим, легальним. Після очистки Біблії, воно лишилося тільки для обраних жерців від християнства, можновладців серед усіх народів, всіх, хто вивчає Каббалу. 

       Чому така несправедливість? А хіба світ справедливий? Хм, так, світ Справедливий! Природа нещадна до слабкого. Хто не володіє інформацією – той слабкий. Прості люди одурені і не можуть побачити того, що в них є буквально, під самим носом. Щоб не бути голослівним, запрошую читача будь-якої віри, разом зі мною перевірити, що про це говорять писемні релігійні джерела різних часів і народів. Спочатку звернемось до Біблії, як до найдоступнішого кожному українцю джерела.

        Ісус Христос, як Світло Дателя Буття, так само, як і інші Пророки людства, неодноразово перевтілювався серед свого народу, щоб спонукати його іти у більш вірному напрямку. Тому євреї для Ісуса і є обраним народом, бо він їхній. Для кожного пророка свій народ богообраний, бо хоча Бог і один, та розумінь Його стільки, скільки й народів. Ці розуміння Бога у простому народі і називаються богом.

       Отож, просунуті, вдосконалені душі добровільно повертаються із духовного Рою душ, що тимчасово знаходяться у Царстві Духа Предків Рідних свого народу. Чому саме вони? Тому, що лише духовно вдосконалені, просвітлені душі можуть обійти фільтри ілюзій Явного світу, що блокують пам’ять душі про попередні перевтілення минулих життів. Цим душам вже не загрожує інформаційний вибух у мозку їхніх нових тіл, і вони можуть користуватися всім своїм досвідом духовного зростання. Звичайні душі не сприймають на Яву (в житті) духовні істини Буття правильно. 

      Тож почнемо. Питають І.Х. учні: “чому говориш їм притчами (байками)? І.Х. відповідає: “ тому і кажу їм притчами, бо вони дивляться і не бачать, і слухаючи не чують, і не розуміють;” Мт.гл13.13

       Так само і більшість духовенства будь-якої віри буквально підходять до слів І.Х., а також і до цієї цитати: “Лишіть їх, вони сліпі вожді сліпих; а коли сліпий веде сліпого, то обидва попадають у яму” 

Мт.гл15.14  Ну, і хіба ж не так?

       Люди слухають своїх пророків, але в одне вухо влітає, а в інше вилітає, що 2 тисячі років назад, що зараз, без різниці. Наприклад, нам весь час твердять, що І.Х. – цар іудейський, з роду Давида, але ж сам І.Х. це заперечує: “Як ви думаєте про Христа? Чий він син? Кажуть йому: Давидів. Каже їм: як же ж Давид у натхненні називає Його Господом, коли говорить: “Сказав Господь Господу моєму: сідай одесную Мене, доки покладу ворогів твоїх у підніжжя ніг твоїх”? Тут Давид називає І.Х. своїм Господом, отже ж і сам І.Х. дивується: ...як же Давид … йому, Ісусу, пращуром є? Це приклад того, як люди розуміють написані кимось тексти. 

       Або нам кажуть, що окрім людини, всі інші живі істоти душі не мають, ні тварини, ні рослини. А ось І.Х. так не вважає – історія про смоковницю, коли ішов він голодний і подививсь на смоковницю, якій не час був плодоносити: ...І побачив при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї і нічого не знайшов окрім самого листя, каже їй: так не буде ж надалі від тебе плоду навіки. І смоковниця одразу всохла. 

Мт.гл.21.19

      Отже, І.Х. уособив дерево, рослину, як рівну собі особу(душу), розгнівався на неї і прокляв, так само, як міг би проклясти котрусь людину. Тобто, вплинув ментально на душу, що була втілена в тіло рослини, доступною йому, Ісусу, як просвітленій душі, енергією впливу. Інакше, що ж він, дурень? Ви ж не проклинаєте, наприклад, стілець, якщо сіли невдало мимо нього? Попи ж таки трактують цей вчинок, як неврівноваженість мінімум. Хоча, бувши теслею, а не аграрієм, Ісус міг і не знати, коли там та смоковниця (фігове дерево) плодоносить взагалі, тим більше, що він займався езотеричними дослідженнями, щоб позбутися ілюзій фільтрів, по які говорилося вище, і був, як говориться, не від світу цього. Якщо запитати попа, чи має тварина душу, то піп відповість, що душу має тільки людина. Він скаже так, щоб не зробили якогось бунтівного висновку. І ми це чуємо все життя. Насправді ж, у Одкровеннях Іоана пишеться таке:...”і померла третина одуховлених тварин, що живуть у морі”… Що ж, може душі в них якісь не такі, як в людей, чи Іоан бреше? Так ось, ні Ветхий заповіт, ні Новий, про якісь різновиди душ не розповідають, а отже слід розуміти, що душі і у людей і у тварин і у рослин однакового гатунку. Тоді як вони попадають у тварин і рослини? Хто рибі нахукав у її риб’ячий рот її окрему риб’ячу душу, хто її з мулу зліпив? Ну, так, наче Саваот, а де тоді її рай і пекло, чи можна їй грішити? А якщо тварини безгрішні, то за що їх вбивати, як не під час потопу, так в одкровеннях останнього дня? Ну, хай читач поміркує над цим, а я продовжу.