2.2

Золота осінь. Я люблю її. На мене вона не навіває смутку. Навіть якщо дощі.

— Машиніст потяга № 3123, сигнал на вхід, вихід відкритий. Швидкість установлена.—визвала по поїздної рациї машиніста.

— Увага, по третій колії рухається вантажний поїзд. Будьте обережні.— повидомила по гучномовцю.

— Чергова станції, а у вас за вхідним якась жінка моститься на рейках. Можливо, нетвереза.— повідомив машиніст потягу.

— Зрозуміла. Зараз перевіримо, що там.

— Трійка! Трійка! Артур, швидко виїжджайте на гірку, там якась тітка розляглася на рейках.— викликала машиніста  нашого тепловозу,та складача.

— Зрозумів. Ідемо. Із шостого на гірку.— Відповів машиніст трійки.

— Із шостого на гірку, маршрут готовий.— так треба відповідати згідно регламенту.

— Машиніст парного, на вхід-вихід сигнал відкритий, але будьте уважні — на колії людина. Зараз їдемо по неї.—  навсяк випадок попередила машиніста з іншоо напрямку.

— Зрозумів, чергова. На вхід-вихід сигнал відкритий, увага, людина на колії, готовий до екстреної зупинки.

— Увага! По парній колії рухається вантажний потяг!— може та жінка  роздумає, та піде геть.

— Чергова, жінка з колії пішла в посадку. Що робити?— повідомив складач. 

— А я знаю?.. Що будемо робити?

— Ми тоді зупинимося тут на обід. Понаглядаємо.

— Добре.

— Чергова по станції, вихідний прослідував, нікого на колії нема.

— От і добре.

Нам що, тепер до кінця зміни ходити за тією жінкою?..

Щось пішла якась чорна смуга.

То на перегоні робочий автобус хотів проїхати переїзд перед потягом, незважаючи на попередження що наближається потяг...але заглох на коліях. А гальмівний шлях потяга був довший, ніж відстань до того автобуса...

Купа людей постраждала. Автобус — вщент.

Довелося той потяг брати на бічну колію, щоб потім інший машиніст прийняв його, бо в того,  який таранив автобус був шок.

Коли хлопці зайшли до нас, їх трусило від стресу. 

Віддав машиніст ключі від електровоза, сів — і встати не може.

Тож мені цю тітку зішкрібати з колій ну ніяк не хочеться.

— Трійка, може, викликати поліцію? Нехай розбираються, що з нею трапилося...

— Артур пішов розмовляти з нею. Зачекай. Він вміє розмовляти по-особливому.

...Чекаємо.

— Чергова, відкривай з гірки на п'ятий. Зараз зайду поміняти зарядку на рації.

— Трійка, з гірки на п'ятий.

...

— Ну що там, розповідай.

— Поспілкувалися. Вона поряд живе. Пішла додому. Сказала, що збирати її по запчастинах не доведеться. Вона передумала.

— Слава Богу.

Золота осінь.

Спогад про цей день буде гарний.