2.2

Золота осінь. Я люблю її. На мене вона не навіває смутку. Навіть якщо дощі йдуть кожного дня.

— Машиніст потяга № 3123, сигнал на вхід, вихід відкритий. Швидкість установлена.—визвала по поїздної рациї машиніста.

— Увага, по третій колії рухається вантажний поїзд. Будьте обережні.— повидомила по гучномовцю.

— Чергова станції, а у вас за вхідним якась жінка моститься на рейках. Можливо, нетвереза.— повідомив машиніст потягу.

— Зрозуміла. Зараз перевіримо, що там.

— Трійка! Трійка! Артур, швидко виїжджайте на гірку, там якась тітка розляглася на рейках.— викликала машиніста  нашого тепловозу,та складача.

— Зрозумів. Ідемо. Із шостого на гірку.— Відповів машиніст трійки.

— Із шостого на гірку, маршрут готовий.—  відповіла згідно регламенту.

— Машиніст парного, на вхід-вихід сигнал відкритий, але будьте уважні — на колії людина. Зараз їдемо по неї.—  навсяк випадок попередила машиніста з іншоо напрямку.

— Зрозумів, чергова. На вхід-вихід сигнал відкритий, увага, людина на колії, готовий до екстреної зупинки.

— Увага! По парній колії рухається вантажний потяг!— може та жінка  роздумає, та піде геть.

— Чергова, жінка з колії пішла в посадку. Що робити?— повідомив складач. 

— А я знаю?.. Що будемо робити?

— Ми тоді зупинимося тут на обід. Понаглядаємо.

— Добре.

— Чергова по станції, вихідний прослідував, нікого на колії нема.

— От і добре.

Нам що, тепер до кінця зміни ходити за тією жінкою?..

Щось пішла якась чорна смуга.

Відносно недавно, на перегоні робочий автобус хотів проїхати переїзд перед потягом, незважаючи на те що світлофор горів червоним і звінів попереджальгий сигнал,  що наближається потяг...автобус заглох на коліях.  Гальмівний шлях потяга був довший, ніж відстань до того автобуса...Тай було вже темно.

Купа людей постраждали, не встигли війти  з автобусу навіть. 

Довелося той потяг брати на бічну колію, щоб потім інший машиніст прийняв йог і довів до станциї призначення, бо в того,  який таранив автобус був шоковий стан.

Коли хлопці зайшли до нас, вони не сказали ні слова.  Писалі щось, віддали поліциїї, яка теж була в нас. 

Тож мені цю тітку зішкрібати з колій ну ніяк не хочеться.

— Трійка, може, викликати поліцію? Нехай розбираються, що з нею трапилося...

— Артур пішов розмовляти з нею. Зачекай. Він вміє розмовляти по-особливому.

...Чекаємо.

— Чергова, відкривай з гірки на п'ятий. Зараз зайду поміняти зарядку на рації.

— Трійка, з гірки на п'ятий.

...

— Ну що там, розповідай.

— Поспілкувалися. Вона поряд живе. Пішла додому. Сказала, що збирати її по запчастинах не доведеться. Вона передумала.

— Слава Богу.

Золота осінь.

Спогад про цей день буде гарний.