32. Напередодні невідворотного

Адріан наче впав у шаленство, він не тільки відновив карання злочинців, хоча, здавалось би, чому вони все ще є, він це робив із особливою жорстокістю. І при кожному такому випадку закликав Леді Баг. Марінетт, котра майже місяць фактично безвилазно, сиділа вдома, боялась та не наважувалась чинити якихось дій. Батьки старались якось зарадити їй, але вони не змогли виправити всю ту ситуацію, котра склалась. Дівчина зуміла переконати їх, що для неї найбезпечніше це нікуди не йти.

Хоча. Разом з тим, боролась із собою, позаяк це свавілля вже переходить занадто далеко всі межі. Навколо люди справді страждають, а армія прихильників Кота Нуара з кожним днем меншає. Лишень купка радикалів, наче якобінці у період Великої Французької революції, ходили вулицями Парижа, агітуючи за подальше звільнення Франції від злочинності.

Крім того президент телефонував майже кожен день. Не на всі дзвінки Марінетт відповідала, позаяк їй було соромно за свою бездіяльність та неспроможність.

Ось так проходили її дні, один тривожніший за інший. Всі варіанти розвитку подій здавались їй програшними, в тому числі і той, де вона ось так сидить вдома, зовсім нічого не роблячи. Справдилось те, чого дівчина так боялась, її колишній колега про все дізнався, тож тепер вона є об’єктом його помсти. Найгірше, як їй здавалось, що Адріан зовсім не засуджує діяння свого батька.

Під кінець місяця Марінетт, перебуваючи на першому поверсі, спокійно, на скільки це було для неї можливо, намагалась допомагати батькам у їх сімейному бізнесі. Бесід між ними, в такі моменти, траплялось мало, позаяк всі розуміли, що всі вони зводяться до одного – її супергеройства.

Дівчині така справа виявилась корисною, допомагала відволіктись від всього, що тривожила її душу. В цей час навіть не вмикали ні телевізор, ніякі новини не слухали, нічого такого, щоб нагадувало їй про те, що насправді вона Леді Баг. А десь там є її колишній колега, який чинить тотальне шаленство. А також, що є люди, котрі просять її, як супергероїню, втрутитись і припинити це все.

Не скаже ж вона їм, що боїться заглянути у вічі Кота Нуара та побачити там ненависть до себе. А згодом відчути його удари по своєму тілу.

Приблизно о півдні до їхніх вух долинули якійсь вигуки, які все наближались і наближались. Скорившись цікавості, батько вийшов на вулицю, щоби дізнатись в чім річ.

- Якась хода, акція прихильників Кота Нуара.

Марінетт не збиралась нікуди зникати, її цікавість зросла, тож кинулась сама до дверей, щоби подивитись на демонстрацію. Там побачила близько п’ятдесяти людей, переважно молоді, котрі йшли організованим натовпом, тримаючи у руках всілякі плакати із агресивними написами, а самі скандували різноманітні кричали: «Адріан наш герой», «Адріан - визволитель», «Руки геть від Кота Нуара».

Серед всіх банерів виднілось кілька таких, де зображена і Леді Баг. Деякі з них із надзвичайно грубим та хтивим сюжетом, де з нею роблять доволі брудні речі всілякі злочинці. Це, а також наступна кричала, котра мала на меті принизити честь Леді Баг, викликала у Марінетт сором. Можливо не так через суть того всього, як через те, що на це також дивляться її батьки. Звісно, у цей час сором не досяг того рівня, щоби їй хотілось хоч під землю провалитись, але краще б піти звідси, щоби нічого з того не бачила ні вона, ні батьки.

Але її тато мав іншу думку щодо цього. Знаючи ким насправді є його дочка, він не збирався це терпіти, тож готовий відстоювати її честь. Стиснувши свої кремезні кулаки, він, нічого не боячись, пішов проти натовпу. Марінетт з матір’ю, побачивши це, відразу ж кинулись навздогін, аби не допустити нової сутички. Але це вже було невідворотнім.

Тато підійшов до одного з тих, який тримав принизливий плакат, та, без ніяких слів, вдарив його у обличчя. Від цього молодик не встоя на ногах і міг би повалитись на землю, але його вчасно підхопили інші учасники ходи. Здавалось би, що лишень тепер на батька Марінетт звернули увагу.

- Леді Баг вам ніяка не розвага, щоб ось таке про неї говорити і так її зображувати! – сердито крикнув чоловік, після чого вихопив ще один такий плакат, розірвавши його на дві частини.

Прихильники Кота Нуара також вирішили не терпіти такого поводження зі своїм колегою, тож зробили спробу накинутись на кремезного здорованя. Перша атака виявилась безуспішною, позаяк, користуючись своїми габаритами, батько Марінетт без проблем розкидав кількох, значно менших від нього молодиків, у різні боки. Потім на нього накинулись інші, але їм батько Марінетт не дав здолати себе. не розтискуючи кулаків, він один за одним, вміло та вправно, завдавав сильні удари по обличчю, тілу, рукам та навіть ногам всім навколишнім, а також розкидаючи всіх інших ліктями. Перед собою він бачив тільки тих, які принижували честь його дочки, хоча зовсім не знали цього, а цим самим він їх карає. Не може дозволити всіляким покидькам це робити.

Та, на жаль, народу виявилось більше, ніж чоловік міг здолати. Вони почали діяти підло, накидались на нього всім натовпом зі спини. Після кількох таких спроб, батько Марінетт виявився безсилим, тож вже його повалили на землю, після чого стали завдавати удари руками та ногами. На щастя його кремезність захищала від більшості атак, тож вони виявились не настільки небезпечними для нього, як могли би.

Марінетт з матір’ю намагались пробитись крізь натовп. Але вони виявились безсилими проти цілої юрби розгніваних молодиків, котрі накинулись на свою жертву. Дівчина та жінка не відкидали ці спроби. Не дивлячись на їх безрезультатність.