28. Перша особа держави

Леді Баг ще певний час безсило лежала на місці, де зазнала другої поразки від свого колишнього колеги. Звісна річ, сили до неї поступово вертались, але не з такою силою, як би їй цього хотілось. Благо, бій відбувся на даху будинку, інакше всі б бачили її безпомічність. Крім того, точно якийсь неблагочестивий громадянин вирішив скористатись її таким положенням, вирішив б забрати її талісмани, щоб продемонструвати цілому світу хто вона насправді така, і який він «герой», що вивідав таємницю Леді Баг.

Також добре, що Кіт Нуар вирішив повністю не користатись своєю перемогою над нею, щоби дізнатись її особистість. Цей вчинок супергероїня могла пояснити тим, що її колишній, але все-ж таки, колега, побачивши наслідки своїх діянь, злякався, навіть пошкодував про це, тож вирішив залишити все так як є, нічого не продовжувати та не закінчувати.

Підвівшись через кілька хвилин, Леді Баг вже прагнула рушити геть, але вчасно зрозуміла, що сил на стрибки їй не вистачить, тож варто ще трохи почекати. Що ж може статись за цей час?

Та варто їй про це подумати, як до її вух долинув звук наближення вертольота. Оглянувшись. Таки переконалась у правильності свого припущення. Повітряний транспорт наближався прямо до неї. Спершу супергероїня подумала, що це чергові журналісти прагнуть вивідати якусь сенсацію, використавши для цього вертоліт. Та уважніше приглянувшись, помітила, що на його борту зображено не емблему якогось каналу, а герб Франції. Це був президентський вертоліт.

Марінетт раніше завжди успішно уникала будь-яких контактів із верховною владою, не дивлячись на те, що президенти, як колишній, так і теперішній, закликали до співпраці. Дівчина боялась, що їх спробують використати як інструмент у своїй брудній політичній грі, а згодом, можливо навіть, у котрогось з них можуть прокинутись диктаторські амбіції, які переростуть у імперські. Як громадянка демократичної держави Марінетт відчувала, що повинна бути стримуючим важелем, аби ніхто із керівників не подумав, що може користуватись владою більше, ніж має на це право.

Та зараз Леді Баг не мала куди відступати, тож таки зобов’язана піти на діалог із владою. При цьому сподівалась, що її не спробують насильно затримати та підкорити. Сили повертаються, але чи зможе вона справитись із охороною президента, це ще питання. Краще відповіді на нього не знати.

Вертоліт приземлився на дах і звідти вийшла одна, доволі приваблива та статна жінка.

- Леді Баг, очевидно Ви знаєте хто я така.

Радниця президента, Марінетт її відразу впізнала. На це дівчина просто кивнула.

- Місьє президент бажає вас бачити. Не відмовте йому у такій честі, рушаймо з нами.

Вибору не було, тож Леді Баг погодилась. З явними проблемами вона зайшла до вертольота, пристебнулась і транспорт рушив геть. Всередині, окрім неї, радниці президента та пілота перебувало двоє, гарно одягнених сек’юріті. Леді Баг переживала, про що ж вони будуть розмовляти під час польоту з нею. Та, на щастя, сильне гудіння мотору, лопатей пропелера та шум вітру не дозволяли більше нічого почути. Тож ніякі бесіди всередині літаючого транспорту просто неможливі.

Політ виявився доволі коротким, приблизно вже через п’ять хвилин вони прилетіли до Єлисейського палацу – резиденції президента Франції. Вертоліт приземлився в центральному дворі, де на них вже чекав президент, в оточенні двох охоронців.

- Леді Баг, нарешті. Я радий бачити Вас особисто, - з посмішкою мовив президент протягуючи гості руку. Супергероїня її мовчки потисла у відповідь. – Ну що ж, пройдімо всередину.

Леді Баг та президент пройшли до Єлисейського палацу, піднялись на другий поверх та тільки вдвох зайшли до Золотої кімнати, кабінету президента. Очевидно це все сплановано, щоб вони могли поспілкуватись наодинці.

- Прошу, сідайте, - запропонував президент, вказуючи на одне із крісел біля столу. Сам же керівник держави сів за своє місце, навпроти Леді Баг. – Як вам тут? Ви колись перебували у Єлисейському палаці? – з легкою посмішкою та люб’язністю спитався він.

- Я гадала, що Ви перенесли свій кабінет у колишню «спальню королеви».

- Це правда. Але заради такої події, виріши дотримуватись традицій та протоколу.

- Ні, я тут не бувала. Вперше тут. Хоча, варто зазначити, тут доволі вражаюче.

Леді Баг кілька разів оглянулась навколо, позаяк кімната виглядала справді неймовірною. Доволі простора, у якій поміщалось мало чи не все. Кілька високих вікон, які виходили на сад, велике панорамне дзеркало, у якому відображалась вся кімната, і від якого не сховається ніхто та ніщо.

- Дозвольте Вам коротко розповісти, що тут і до чого. Тут зібрані артефакти мало чи не найвідоміших керівників Франції, через що я й відчуваю їх правонаступність. Дана будівля збудована ще в період Людовіка ХV. Саме ця кімната, у період Другої імперії була спальнею імператриці Євгенії, дружини Наполеона ІІІ. А ще раніше тут мешкала маркіза де Помпадур, фаворитка вже згаданого Людовіка XV. За переказами, цей стіл, за котрим ми сидимо, також належав Людовіку XV. Хоча я сумніваюсь.

Стіл справді виглядав доволі старовинним та красивим, яких тепер ніхто не робить.

- Всі ці крісла та диван належали колись Жозефіна Богарне, першій дружині Наполеона І. Перший президент, який вирішив зробити цю кімнату своїм особистим кабінетом був Шарль де Голль. Я ж бо вирішив, щось змінити, тож і перебрався у колишню «спальню королеви». Хоча використовую цю кімнату для офіційних зустрічей.