27. Утихомирення

Не тільки Марінетт хотіла, щоб Адріан перестав вчиняти свавілля, цього прагнула й Наталі. Та на відміну від дівчини, жінка не вчиняла для цього ніяких дій, позаяк не знала, як їй це зробити. Для неї це була якась безвихідна ситуація, яка б в будь-якому випадку нашкодила Адріану. А цього їй не хотілось робити. Все полягало у тому, що юнак, у своїх діях, занадто далеко зайшов. Тож варто йому тільки позбутись своїх сил, не важливо як саме, йому відразу ж доведеться відповідати за них перед законом держави. Проблема вся в тому, що всі знають хто це такий, якби не знали, то біс з ним. А так, Адріану світить реальний термін позбавлення волі. Позаяк не мав він ніякого права карати злочинців. Нехай би він їх просто ловив та відразу ж передавав у руки правоохоронних органів, та ні ж, він тих нещадно б’є, до важкого стану, і так залишає їх. Ними вже, надалі, повинні займатись лікарі, щоби не дати тим померти.

Тож через це Наталі не могла сама взяти камінь чудес бика, та піти на Адріана з боєм, та відібрати у нього його камінь чудес. Хоча над цим роздумувала. Їй важко далось те прийняття, що, якби дещо йшло не зовсім ось так, могла би справді вступити у бій з юнаком. Якби ніхто не знав, що під маскою Кота Нуара ховається Адріан, Наталі, таки б змогла здолати його, хоч їй це б далось морально доволі важко. Та це робила б для того, щоби йому самому стало краще. Доволі парадоксально, але саме так жінка роздумувала.

Але те, що його особа всім відома, і виправити це ніяк не можливо, заставляло Наталі надалі нічого не робити, тільки продовжувати сумувати, через свою безсилість.

Слова також не давали бажаного результату. Вона намагалась використовувати і цей метод боротьби, ще тоді, коли юнак розпочав ось таку свою злочинну діяльність, яку прикривав благородною метою. На це він відповів їй те, що таким чином тамує душевну біль, яку спричиняє йому неможливість помсти за батька. А згодом добавив, що таким чином звільняє Париж і всю Францію від злочинності. Наталі зрозуміла, що це лишень виправдання його таких дій, саме на них він виливає всю свою злість. Жінка могла б навіть подумати, як добре, що свою лють скидає на злочинців, в іншому випадку це могли б бути звичайні люди. Та Наталі такого не думала, для неї таке припущення було би занадто жорстоким. Вона вважала себе гуманісткою, тож цінувала людські життя, якими б вони не являлись.

Ця бесіда між ними відбулась ще до того, як про нову діяльність Адріана знали всі. Після того, як все оголосили по новинах, більше дана тема не піднімалась. Та й бесідували вони вкрай рідко. Наталі розуміла, що втратила будь-який плив на юнака, він нізащо не послухається її.

Коли ж знову дала про себе знати Леді Баг, що виявилось несподіванкою для всіх, Наталі спершу злякалась, що вона може здолати Адріана, відібрати у нього талісман та віддати у руки правосуддя. Але цього не сталось. Згодом стала думати інакше, почала розцінювати супергероїню як спосіб вирішення всіх цих проблем. Звісна річ, Наталі розуміла, що багато в чому винна саме Леді Баг, але разом з тим, у її руках лежить спасіння всіх і всього. Саме ж вона має більшість талісманів. А за їх допомогою вона може якось все виправити.

Тоді ж почала сподіватись, що Леді Баг знову з’явиться, Наталі таки скористується каменем бика та віднайде спосіб порозумітись із нею, та розпочати співпрацю, метою якої є порятунок Адріана. Очевидно, що дві вони прагнуть одного й того самого, тож, не дивлячись на колишню ворожнечу, цей союз таки матиме успіх.

Леді Баг програла бій, і довго не з’являлась. Наталі вже почала вважати, що вона знову злякалась, тож надії на союз та спасіння юнака поступово почали зводитись нанівець. Приблизно в цей час до маєтку Агрестів заявився інспектор Реконбрі із кількома рядовими поліцейськими. Наталі не налякав цей візит, прекрасно знала, що нічого вони не зможуть зробити.

- Чи можу я бачити Адріана Агреста? – відразу ж з порогу спитав інспектор.

Адріана вдома не було, тож, звісна річ, вийти до представників правоохоронних органів юнак не міг.

- Гадаю, Ви знаєте, що ми патрулюємо цей будинок. Ми бачили, як він, у своїй супергеройській прибував сюди і відбував звідси.

- Тож чому Ви не прийшли сюди тоді, коли він тут був?

Очевидно, відповіді у нього на це питання не знайшлось, тож мовив інше:

- Що ж Ви тоді тут робите? Адріан Агрест повнолітній громадянин. Йому не потрібна вже гувернантка. Хіба у вас немає власного дому. Родини?

- Гадаю, це не повинно Вас хвилювати, – суворо сказала Наталі.

- Можливо. Але, враховуючи те, що тут Ви постійно знаходитесь, то можете співпрацювати із нами. Адріана Агреста оголошено злочинцем, тож Ви повинні допомогти нам спіймати його.

- Робитиму все, що від мене залежить, - байдуже сказала Наталі, хоча всі прекрасно розуміли, що це брехня, вона ніяким чином не допомагатиме поліції.

Інспектор суворо поглянув їй у вічі.

- Зрозумійте, громадянко Санкер, з вашої, чи без Вашої участі, але ми таки затримаймо громадянина Агреста. Тож саме вам вигідніше бути на правильному боці. Оскільки може виявитись, що ви допомагали йому, співпрацювали із ним.

Ці слова розсмішили Наталі, на них вона відразу знайшла чим відповісти:

- Тобто, всі ви гадаєте, що зможете просто так взяти і затримати того, хто володіє надзвичайними силами, які Вас лякають? Звісно, що ні. Тому й звернулись до мене, щоб я замість вас зробила все. Я сказала, робитиму все, що від мене залежить. Але від мене мало, що залежить. Тож, гадаю, на цьому нашу бесіду варто припинити. Вихід знаєте де.