15. Що відбувається?

Прокинувшись близько дванадцятої години дня, Фелікс не поспішав покидати тепле ліжко, а ще близько пів години дозволив собі полінуватись там, допоки бадьорість повністю не охопить його. Взявся за мобільний, став відразу листати стрічку новин, щоб дізнатись, як увесь світ відсвяткував абсолютно, на його думку, безглузде свято, під назвою Новий рік. Та, на його диво, там писалось не про черговий виступ якихось зірок, не про звернення президентів, чи інших керівників держав, не про якісь особливості святкування. Там писало про те, що відразу надало Феліксу сил. Від чого лежати в ліжку зовсім не хотілось.

«Бражник спійманий», «Незнайомці в Парижі спіймали Бражника», «Нові супергерої здолали ворога сіх парижан», «Париж вільний», «Гуд Бай Бражник», «Бражник каже «Прощавайте», «Суд над злочинцем, який він буде?» Саме так заголовки окупували всю стрічку новин.

Фелікс швидко одягнувся та, ходячи кімнатою туди-сюди, перечитував кожну з них. З них від дізнався про те, що знову дав про себе знати Бражник, але разом з тим зявилось ще двоє невідомих супергероїв, котрі назвали себе Вогняним Рубіном та Сонячною Короною, та перемогли Бражника, а згодом у спеціальному репортажі звернулись до жителів Парижа, де повідомили про свою перемогу, а також, що на злочинця очікує справедливий суд.

У деяких з статей згадувався і Кіт Нуар, але лишень одним реченням, позаяк він не здійсни нічого важливого. Хоча в котрійсь із них писалось. Як він нахабно повівся із журналісткою одного каналу, вирвавши у неї мікрофон з рук та жбурнув у ріку. А потім почав нещадно бити кулаками по мостовій. Чим налякав тих людей, які бачили це.

На разі Адріан не цікавив Фелікса, вся його увага прикована до незрозумілої йому постаті Бражника. Він прекрасно знав та розумів, що це точно не його дядько. Хоча, судячи з фотографій з всіляких соціальних мереж, це саме він.  Але цього не може бути. Він знав. Що якби хтось інший одяг би камінь чудес молі, то виглядав би інакше. А цей виглядав так само як й раніше. Всім жителям Парижа та світу, в тому числі й Феліксу, хтось активно намагався доказати, що це той самий Бражник. Але, на відміну від решти, він знав, що це не Бражник, позаяк Габрієль Агрест вже майже два місяці перебуває у загробному світі.

А ще, хто ж такі от двоє клоунів, що іменують себе такими ж дурними іменами, як і всі решта носіїв каменів чудес? Якщо то не справжній Бражник, то хто ж вони? Кого і як спіймали? Як те все загалі сталось? Хто в цьому задіяний, та хто організатор цієї вистави?

- Що відбувається? – спитав сам себе Фелікс, коли перечитав всі доступні статті.

Відповіді на це питання йому ніхто не міг дати. Особливо Ліла, котра якраз в цей момент вирішила зателефонувати йому.

- Ти читав останні новини? – лунав з трубки її мелодійно-противнющий голос, який виголошує тільки брехню, підлабузництво та лицемірство. Зрозумівши, що її питання є риторичним, відповідь на котре доволі очевидна, продовжила. – Треба ж таке. Два місяці не з’являвся, відколи… ну, сам розумієш, відколи, а тут таки показався. Але не надовго, бо відразу переможений отими… кимось.

Вона явно розчарована цим, це Фелікс почув по тому, як лунав її голос. І це явно не брехня, а щирі емоції. Юнак зробив свої висновки з цього. Але все сказане нею його почало веселити, тож відразу почав сміятись.

- Чому ти смієшся? – не розуміла Ліла, явно починаючи обурюватись цим.

- Ти така наївна.

На мить настала пауза, очевидно Ліла намагалась усвідомити суть почутих слів.

- Чому ти так кажеш? – та не отримавши відповіді, висловила першу думку, що зринула у її голові. – То не Бражник?

Почувши це, Фелікс відразу ж припинив сміятись. Його стурбувало, що ця дівиця ось так просто і про все починає здогадуватись. Щоби це не продовжувалось, вирішив припинити цю бесіду.

- Не задавай дурних питань!

Вона ще щось хотіла спитати, набагато більше дізнатись. Але Фелікс вже перервав зв'язок. Ліла ще кілька разів намагалась дотелефонуватись до нього, та юнак не приймав від неї викликів. Згодом вона навіть написала йому повідомлення, але й воно залишилось без відповіді.

Він сердився на себе за те, що дав їй привіт вжати, що то не Бражник. Така особа як Ліла могла це використати на свою користь проти цілого світу, а найголовніше, проти нього. Вона почне добиратись до суті, аж поки їй це не вдасться. На щастя, це може забрати в неї занадто багато часу. Позаяк її можливості обмежені. Інформацією вона таки володіє недостатньою.

Що його ще злило, так це те, що увесь цей час Фелікс продовжував уявляти себе якимось древньогрецьким божеством, який є вершителем людських доль. Це пов’язував не з каменем чудес павича, котрий мирно увесь цей час зберігався у його сховку, а через те, що він знав. Він знав, що Габрієль Агрест є Бражником, а також, як бонус, те, що Адріан це Кіт Нуар. Його смішив той факт, що його безглуздий кузен, ось вже два місяці, вишукує Бражника, щоб помститись йому за смерть батька. Саме через це він порівнював себе із вигаданими жителями Олімпу, гадав, йо в його руках доля багато кого. Йому достатньо лишень повідати Адріану про те, ким насправді був Габрієль Агрест. А також, хто зберігається у підвальному сховищі їхнього маєтку. Та не робив цього, наразі просто спостерігав за тим, що відбувається. Коли йому це набридне, тоді розкаже всю правду своєму безглуздому кузенові, та знову спостерігатиме за ним, веселитиметься, дивитиметься як той почне морально падати у бездонну прірву.