11. Адріан чи Кіт Нуар?

- З Новим роком, Адріане.

- З Новим роком, Наталі, - безрадісно відповів їй юнак, варто тільки годиннику пробити дванадцяту.

Вдвох вони сиділи у вітальній, не чекаючи та не приймаючи ніяких гостей, наглухо зачинившись у будинку, не бажаючи нікого бачити. В основному, цього прагнув Адріан, Наталі ж, прекрасно розуміючи його настрій, не суперечила йому. Друзі Адріана кликали його на спільне святкування, але він відмовив їм. Загалом, з того часу як загинув Габрієль Агрест і увесь світ дізнався, що Адріан є Котом Нуаром, він намагався відгородитись від цілого світу. Йому не подобалось, навіть гнітило, що всі сприймають його не Адріаном, а супергероєм, який всі ті роки гасав вулицями та будинками Парижа і в тандемі із Леді Баг захищав їх всіх від акум та Бражника. Йому хотілось, щоб всі бачили в ньому звичайну людину, зі своїми перевагами та недоліками, а не ідеалізованого супергероя, котрий може все.

«Я навіть не знала, що навчалась із Котом Нуаром. Це така честь для мене», - сказала незадовго після похорону старшого Агреста Ліла на одному із ток-шоу.

Верхівкою цинізму сіх тих людей, що звуть себе журналістами, та тільки й прагнули, щоб набрати якомога більше рейтингів, було те, що вони організовували цілі випуски різноманітних розмовних шоу, де основною темою був саме він. На них Адріана нагороджували різноманітними епітетами, серед яких «Героя Парижа», та «Герой-месник», юнака бісили найбільше. Серед так званих експертів, на них кликали всіх, до кого змогли дотягтись їхні загребущі ручиська. Там виступало кілька колишніх однокласників, вчителі, однокурсники та викладачі. Всі вони, як один, говорили, як шанували Адріана, а тепер, коли дізнались, що саме він є одним із захисників Парижа, почали обожнювати його. На щастя серед них не було Ніно, якого Адріан досі вважав своїм найкращим другом. Всюдисуща пронира Аля, котра після школи пішла навчатись саме на журналіста, також не прийшла туди. Також, дуже добре, що там не було Хлої, але тільки через те, що вже проживає у Нью-Йорку. Звісно, вона б не пропустила зайву можливість продемонструвати себе і полицемірити за рахунок Адріана.

Марінетт також не приходила туди, що здивувало юнака. Гадав, що вона першою почне виступати та ідеалізувати його у своїй звичній манері, говорити який він прекрасний  все таке, а також як вона досі сильно любить його, але не може ніяк наважитись зізнатись йому в цьому. Її відсутність Адріан не міг ніяк пояснити, це ж такий ідеальний шанс для неї.

«Чи з’явиться сам Адріан Агрест у нашій студії?» - часто питали ведучі програм, але результат один і той самий, головного персонажа їхніх випусків не було на жодному з них.

Звісна річ, з ним намагались зв’язатись, навіть приходили особисто. Всіх їх зустрічала Наталі, котра промовляла одне й те саме:

- Забирайтесь звідси геть!

Фелікс також не виступав, хоча йому приходили пропозиції висловитись щодо свого кузена. На щастя всі запрошення він ігнорував.

Зате Ліла приходила на кожне таке шоу та всюди говорила одне й те саме, які вони з Адріаном близькі друзі, які в них хороші відносини та все у тому дусі.

- Адріан єдиний однокласник з яким я продовжую спілкування. Звісна річ. Зараз йому дуже важко, я всіма силами стараюсь підбадьорити його, запевняю його, що в цьому світі він не самотній, що в нього залишилась я. Знаєте, я, цілком впевнена в цьому, є єдиною людиною в світі, котра підтримує Адріана.

Все це не правда. Ліла, своїм лицемірством відштовхнула від себе Адріана ще в школі, коли вони навчались в останньому класі. Ці її слова так розізлили його, що він таки зателефонував їй, та накричав на неї, щоб більше такого не сміла говорити, ніякі вони не друзі, і ніяким чином не збирається спілкуватись з нею.

- Ох, милий Адріан, я так рада, що ти зателефонував, - відповіла на те Ліла.

Але він вимкнув, не бажаючи більше слухати її солодкуватий противний голос, який сповіщає тільки брехню.

Університет він також закинув. З’явився там лишень раз. Цього вистачило, щоб зрозуміти, більше тих людей, з якими там навчався, не хоче бачити. Варто йому лишень показатись, як відразу ставав центром уваги. Дехто просто перешіптувався про нього, інші ж нахабно підходили, дякували йому, як Коту Нуару, за порятунок, висловлювали безглузді співчуття, надіялись, що Бражник отримає заслужене покарання, а також, що найгірше, просили автограф та можливість сфотографуватись.

- Я Адріан! – не витримав якось він та закричав. – Бачте мене Адріаном Агрестом, а не Котом Нуаром, в якого я лишень перетворююсь!

З того часу не приходив на навчання.

- Коли ти підеш в університет? – спитала якось Наталі, котра вже почала турбуватись його частими прогулами.

- Під кінець семестру все відроблю, - відказав він. – Що, не зможу їм нічого розказати про Людовіка XVIII? Чи Луї - Філіпа? Історію я добре знаю, що не раз демонстрував їм. Я один із найуспішніших студентів на факультеті, просто так мене не виженуть. Чого тільки вартий мій минулорічний виступ про зовнішню політику Людовіка XIV. А особливо тепер, коли всім відомо, що я Кіт Нуар, то… не виженуть мене Наталі, не виженуть.

- Тільки не зазнавайся.

- Я не зазнаюсь. Лишень констатую факти.

Адріан вдячний батькові за те, що він дозволив вибрати синові освіту самостійно. Тож після школи юнак без проблем поступив на історичний факультет. Його любов до історії проявилась тільки у випускному класі. У літні канікули, перед останнім класом, Адріан почав активно читати вітчизняну літературу, зокрема історичні романи, які розповідали про різноманітних королів Франції. Він почав більше цікавитись їх долею, політикою, та тим, як жила його держава у ті часи. Виявилось, що цікавішим за долю королів, були королеви Франції, багато з яких мали більше влади ніж їхні чоловіки, чи сини. Знамениті: Марія Медичі, Маргарита Валуа, Анна Австрійська, Марія Антуанетта зуміли заворожити його своїм життєписом та вплив на Францію. Але найбільше його зацікавила та, без котрої нікого з них б не було, ні королів, ні королев, ні інших вельмож та аристократів, а без них, та неї, історія Франції пішла б зовсім іншим шляхом. Звісна річ, це Анна Ярославівна, яка прибула сюди із далекого Києва, столиці тодішньої Русі, теперішньої України. Вона стала дружиною Генріха І, матір’ю Філіпа І та предком всіх наступних монархів. Окрім Наполеона та його племінника, звісна річ.