7. Прощання з легендою (9 листопада 2020, Наталі)

Почувши клятву Андріана, Наталі відчула ще більший душевний біль, на її обличчі лишень на мить промайнув смуток, хоча всередині панував справжній вихор емоцій, котрі так і просились на зовні у вигляді крику та сліз. Але залізна витримка таки й тут вистояла, тож жінка продовжувала стояти надалі із кам’яним виразом обличчя.

«Нещасний Адріан, - подумала Наталі, щиро шкодуючи його. – Чому се розвернулось саме ось так? . – тоді вона кинула погляд на гріб, - пробачте Габрієль, але на це я не зможу піти».

Про загибель Габрієля Агреста Наталі дізналась, як і більшість парижан, із випуску новин. Коли журналісти оголосили це, у неї виникло таке відчуття, наче в одну мить зруйнувався увесь світ навколо неї, залишивши тільки одну її саму, посеред величезного Ніщо. В перші кілька хвилин взагалі тратила відчуття реальності, лишень дивилась на монітор, з якого почула шокуючу новину. Дивилась, навіть не запримітивши, як почала плакати.

Будь який розклад подій міг трапитись, він міг програти будь коли і як завгодно, але такий фінал боротьби, вони ніколи не розглядали. Більш ймовірнішим варіантом міг стати те, що його просто схопить Леді Баг та розкриє його особистість. Та видно є ще гірший варіант, котрий таки здійснився.

«Пам’ятатай, Наталі, моя боротьба має тривати доти, доки я не виграю, - казав їй часто Габрієль. – Навіть якщо мене схоплять і розкриють, саме ти повинна звільнити мене, щоб я міг продовжити свою справу. Тож цей талісман, спеціально на той випадок. Нехай моя особистість стане відомою, але я не здамся навіть в такому випадку».

У сейфі знаходився талісман, яким Леді Баг не зуміла повернути собі назад кілька років тому. Габрієль Агрест вирішив не використовувати його, зберігати для крайнього випадку, щоб він став останньою надією, коли його самого переможуть. Камінь бика мала одягти Наталі, щоб прорватись до місця затримання Габрієля та звільнити його. Тепер ж не відомо як їй використовувати камінь чудес. Хіба що для того, щоб продовжити справу свого боса.

«За інформацією наданої нам, Габрієля Агреста вбив не хто інший, як Бражник. Це перший смертельний випадок в даному протистоянні. Що найгірше, що жертвою стала цілком безневинна людина, котра ніяк не пов’язана із цією справою».

- Що? – здивовано спитала Наталі, таки прийшовши до тями. На відміну від всіх решти, вона прекрасно розуміла, що такого точно не могло статись.

Відразу ж пролунала наступна новина, котра ще більше збентежила Наталі, ввівши її в ступор. У ній йшлось про істинну особистість Кота Нуара. Наталі, разом з цілим світом дізналась, що ним є Адріан. Все це разом ввело жінку в справжній дисонанс. Мало того, що кожна з цих новин є шокуючою для неї. А всі три разом завдали їй ще більшого удару.

«Увесь цей час… - зринуло в неї у голові. – ми боролись проти близької для нас людини?»

Їй знову пригадались настанови Габрієля про використання каменя бика, та оновлений варіант дії, щоб продовжити його справу щодо перемоги Леді Баг і Кота Нуара. Тепер ж, коли інформації стало більше, Наталі зрозуміла, що не зможе цього зробити.

«Пробачте Габрієль, але проти Адріана я зможу постати. Гадаю, Ви зрозумієте».

Хоча, разом з тим, потрібно докопатись до істини, хто ж насправді став винуватцем у тій трагедії, котра відібрала життя у її боса. Можливо для цього потрібно використати єдиний збережений камінь чудес. Але явно не для того, щоб боротись з Адріаном.

Увесь подальший день вона місця собі не знаходила, всі її хотіли, всім вона була потрібна. Телефонували з різних установ та компаній, висловлюючи співчуття, випитували яке майбутнє компанії, хто стане новим директором та власником, коли відбудеться прощання із легендою, все тому подібне. На жодне з цих питань Наталі не мала остаточної відповіді. На щастя ніхто з них не питався за Адріана, позаяк саме цих питань вона найбільше боялась.

Та його відсутність ще більше тривожила жінку. Коли їй телефонував інспектор поліції, вона попросила його, щоб патруль слідкував за Котом Нуаром. Також вирішила, якщо його не буде до вечора, то таки одягне камінь бика, рушить на його пошуки сама.

На щастя, до цього справа не дійшла. За цей час біля їх дому встиг зібратись цілий натовп журналістів та різноманітних зівак, котрі хотіли вихопити сенсацію. Сама Наталі не виходила з будинку, тож їй вдавалось успішно ігнорувати їх. Але коли помітила прибуття Адріана, в людській подобі, рушила йому на допомогу, позаяк прекрасно розуміла, що всі ті шакали не дадуть йому спокій.

Прибула якраз вчасно, коли він. У пориві люті, накинувся на когось та мало не завдав йому кілька ударів. Вихопила його з натовпу, буквально затягла на територію помістя. В цей момент їй хотілось захистити його від цілого світу, не дивлячись на всю ту силу, котру йому дає камінь чудес, розуміла, що саме зараз Адріан повністю беззахисний. Коли юнак плакав у її обіймах, її серце краялось наче краялось на сотні уламків. Від всього цього, а також від спогадів де вона з його батьком сходились з ним у бою, їй ставало врази гірше, а також соромно, що в ті часи могла завдати шкоди цьому хлопчаку, до якого відчувала мало чи не материнську любов.

Вже йдучи всередину будинку, Наталі звернула увагу на перстень, згадавши, що е один із тих каменів чудес, за яким так полював Габрієль, який так хотів здобути всі ті роки. А він ось, увесь цей час був так близько. Вона подумала, що зараз могла б легко ним заволодіти, та непохитно дотримувалась того рішення, що Адріан не ворог для неї.