Дев'ятиповерхівка
XIV
Гомі взяв рушницю, запалив свічку та встав навпроти дверей, забарикадованих шафкою. Стояв хвилини зо дві, аж поки не вирішив відсунути шафку та відчинити двері. Увійшовши у сповнений мороком коридор, Гомі навів свічку на стіну. Попри слабке світло, він побачив кривавий слід, що вів далі у темряву. Побачив тіла на підлозі, обгризені, випотрошені, з увігнаними ножами та тесаками. Смерділо смертю та згнившою плоттю: трупи були різними, хтось вже розкладався, а від когось залишилась лише мумія. Гомі не знудило, не цього разу. Він порожнім поглядом глянув на усе це місиво та побіг. Побіг сходами униз, тримаючи свічку напоготові.
Восьмий поверх.
Сьомий поверх.
Він тут… десь тут.
Шостий поверх.
П’ятий поверх.
Мак… Кант… спочивайте з миром. Далі я без вас.
Четвертий поверх.
Третій.
Другий.
Тут все починалось…
І перший.
Свічка погано освічувала дірку, з якої віяло холодом. За мить з неї почали вилазити щупальця, а потім — й сама голова хазяїна. Гомі націлив на нього рушницю. Він не тремтів. Він знав, що робить. Шепітник басово зареготав, у той момент Гомі й вистрелив. Голова Шепітника розлетілась на дрібні друзки, а тіло впало додолу.
Гомі, все ще тримаючи свічку, забіг у діру. Біг хвилину, дві, три, аж поки не натрапив на металеві двері. Коли він відчинив їх, його засліпило біле світло. В нього він і побіг.
#86 в Містика/Жахи
#359 в Детектив/Трилер
#132 в Трилер
Відредаговано: 09.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
