Пролог. Заручини з драконом

З холодною байдужістю Володар одягнув на мій палець обручку... І тієї ж миті земля пішла в мене з-під ніг. Я просто зрозуміла, що це відбувається насправді. Мені не втекти, не вмовити батька передумати і відмовити йому. Все вже вирішено. Без моєї участі.

— Схоже, нареченій недобре, — байдуже кинув дракон, випускаючи мою руку зі своєї сухої долоні.

Тієї ж миті до мене підбігла пара покоївок, які почали обмахувати мене віялами, підносячи до обличчя флакончик нюхальної солі. Я ж дивилася на похмурого чоловіка, за якого мене зобов'язували вийти заміж, і в голові наростав гомін.

— Ох уже ці юні леді, — добродушно засміявся батько, намагаючись розрядити атмосферу. Ще б пак, адже цей шлюб був йому тільки на руку! — Вічно перехвилюються через заручини і непритомніють, не чекаючи навіть на весілля!

Глибоко видихнувши, я зібралася з силами і знову глянула на Володаря. Піднявши голову, зазирнула в його пронизливі сині очі.

Тієї ж миті голова знову запаморочилась, до горла підступила нудота. Мене знобило.

Нічого не розумію. Усередині — неначе шалена карусель.

— Чудово, ми вирушаємо завтра вранці, — повідомив чоловік, не зводячи з мене очей.

Батьки та прислуга схилилися у шанобливому поклоні. Зрозумівши, що я заціпеніла, мати непомітно потрясла мене за плече. Схаменувшись, я присіла в реверансі, поглядом спідлоба проводжаючи свого нареченого. І тільки коли двері за ним зачинилися, коли всі, ставши рівно, почали щось між собою схвильовано обговорювати, я дозволила собі важко опуститися в найближче м'яке крісло і закинути голову.

Батько не знаходив собі місця від тріумфу. Подумати тільки, який успіх, яка честь для аристократа середньої руки: його двадцятидворічну дочку, що трохи засиділася дівицею, обрав своєю нареченою сам Крістіан Ендор, Володар Західного краю: дракон, що живе на цій землі вже понад сім сотень років. І батько, звичайно ж, дав свою згоду, зобов'язавши мене вдягнути обручку. Його при цьому зовсім не хвилювало, що за останні чотири роки я була вже дев'ятою нареченою цього чоловіка, який раптово вирішив укласти свій перший за три сторіччя шлюб. А попередні вісім так і не дійшли до вівтаря: з п'ятьма зрештою розірвали заручини, а троє…

Троє загинули за загадкових обставин.

Причини смертей цих дівчат (якщо вони, звичайно ж, взагалі були встановлені) не розголошувалися. Напевно було відомо лише те, що королівська слідча комісія, вивчивши випадки, офіційно заявила, що Володареві ніхто не висуватиме звинувачень, і жодних доказів його причетності до смертей немає.

От тільки… якщо після першого такого «нещасного випадку» народ у це ще повірив, то після другої загиблої нареченої відверто пішла погана слава. Ну а після третьої всі аристократки, що досягли шлюбного віку, вже почали молитися богам, щоб раптом жереб випадково не вказав лордові Ендору на них.

І, на жаль, у моєму випадку ці молитви не були почуті!

Звичайно, шанс на розрив заручин статистично був значно більшим. Тільки це не надто втішало.

Причини, з яких Володар змінював своє рішення і відсилав наречених додому, залишалися загадкою, відповідь на яку напевно знав лише він сам. Далеко не факт, що навіть дівчата розуміли, чому наречений передумав робити їх своїми обраницями. Що ж, цілком імовірно, що я зможу це з'ясувати! Якщо, звичайно, не приєднаюся до тих, хто не опинився під вінцем через свою загибель…

Перед очима знову спливла ця картина: обличчя Крістіана Ендора, що лякає своєю холодністю, коли він надягає каблучку на мою руку.

Дихати стало фізично боляче, груди ніби щось стискало, а в серці відчувався різкий біль.

Розгублена, налякана, схвильована, я не усвідомлювала того, що відбувається навколо. Тому для мене стало сюрпризом, коли раптово прийшло розуміння: я вже у своїй спальні, переодягнена покоївками до сну, сиджу на ліжку і нервово стискаю тканину нічної сорочки. Причому невідомо, як довго ось тут знаходжуся.

Згідно з традиціями драконів, наречена прибувала до замку свого майбутнього чоловіка за місяць до весільної церемонії і жила там до самого дня укладання шлюбу. Це був час, за який вони ніби «придивлялися один до одного», перш ніж ухвалити остаточне рішення. Але при цьому наречений, звичайно ж, не торкався її до першої шлюбної ночі. Тому репутаційний удар по відкинутих наречених був хоч серйозний, але не критичний. Хоча жодна з п'яти дівчат, які повернулися із замку Володаря Ендора до себе додому, так і не розповіла нічого про те, що там відбувалося, і чому з нею розірвали заручини.

Що ж, схоже, тепер мені належить самій про це дізнатися.