Неминуче

Нубіра. Дочка правителя. Народжена поза шлюбом. Позбавлена влади законами, але не позбавлена любові.

Її мати була жрицею храму Ра. Правитель вірив, що сам Бог Сонця послав йому цю дитину.

Знання приходили до Нубіри поступово, але сила жила в ній від народження. Її вміння були могутніми і бажаними для інших.

Ра подарував їй символи душі — знаки, за допомогою яких Нубіра могла змінювати напрямки на шляху до долі.

Саме тоді так і сталося.

Того дня сонце було нестерпно палючим. Нубіра стояла на просторому балконі палацу, велич якого простягалась далеко за межі країни.

Себехтар — самовпевнений молодий чоловік, один із претендентів на трон. Не єдиний, але за вдалих обставин мав великі шанси.

Йому була відома безмежна любов правителя до Нубіри, тому підкорення її серця стало його головною ціллю. І, на жаль, ця одержимість зіграла з ним злий жарт — у якийсь момент він перестав розрізняти мету і почуття.

Нубіра стояла і вдивлялась у далечінь.

Раптом у небі зчепились два яструби. Вони почали люто скубати один одного, але чим усе закінчилось, вона так і не побачила. Птахи опустились занадто низько, і їхні силуети зникли за будинками та деревами.

— Неминуче… — тихо промовила вона до себе. — Що мені робити?..

З цими словами Нубіра звернула погляд до засліплюючого сонця.

Усе стало зрозумілим під час ритуалу.

Вона налила воду у піалу, запалила свічки, ладан та ароматні трави.

Її відображення у воді.

І цього було достатньо.

Нубіра глибоко вдихнула, і легке хвилювання запульсувало у грудях.

На неї чекав ще один ритуал — той, який мало хто зміг би повторити.

Та вона наважилась.

Спокій.

Тиша.

Її думки були зосереджені на символах.

Це було неминуче, але необхідне.

Світло свічок мерехтіло, створюючи відчуття присутності чогось тихого і важливого.

Раптом кроки.

Чоловічі.

Нубіра підвелась.

— Іхтем…

Її голос був м’яким.

Вона підійшла ближче і ніжно поцілувала його.

— Невже це обов’язково? — тихо запитав чоловік.

— Так. Мені дав знак сам Ра. Ти знаєш — я мушу. Не можна дозволити статись тому, що не повинно статись.

Вона поглянула у його темні очі й легко торкнулась долонею щоки.

— Так ви не зашкодите один одному. А коли прийде час — усе стане на свої місця.

Нубіра провела Іхтема поглядом, даючи зрозуміти: вона повинна закінчити те, що розпочала.