На передодні

Робота була завершена.
Тепер можна було подумати про поїздку. Але чомусь Міра не поспішала. Вона дала собі трохи часу все обміркувати.
Іноді вечорами вона переглядала фотографії та зображення із символами, намагаючись відтворити загальну картину того, що вже знала.
Та якась деталь постійно вислизала від її уваги.
Якось Міра сиділа на порозі балкона з тарілкою смачної пасти в руках.
Вона приготувала її сама. Це була не ідеальна карбонара, як у ресторані, але смак усе одно був неймовірний.
Цю насолоду перервав дзвінок.
Міра трохи вагалася, чи варто взагалі відриватися від цього моменту, але зрештою ліниво підвелася.
Поки вона дійшла до телефону, дзвінок уже обірвався.
Погляд на екран.
Марія.
«Треба передзвонити.»
Промайнуло в думках.
Поки Міра набирала подругу, Луна хитро терлася об ноги господині.
Аромат карбонари був спокусливим і для неї.
— Привіт! Як ти? Дзвонила мені?
— Так, слухай… Я навіть не знаю, як сказати. Там трохи довга історія. Але пам’ятаєш, ти хотіла потрапити у той храм?
— Так, точно. Я якраз думала запитати, як зв’язатися з компанією.
— Коротше… Я маю для тебе квитки на триденний тур. З тебе тільки переліт. Але це вже через два дні. Що скажеш?
Між подругами повисла коротка пауза.
— Ти це серйозно?..
Здивовано промовила Міра.
— Так. Я знаю, це трохи несподівано. І, можливо, треба було спочатку запитати…
Марія не встигла закінчити речення, як Міра із захватом перебила її:
— Це просто чудова ідея! Супер, звичайно я поїду. Я так тобі вдячна.
Вони домовилися про деталі.
Марія пояснила, що Мірі треба буде заїхати в агентство для уточнення кількох формальностей.
Розмова завершилася.
А Міра відчувала дивне хвилювання і захват.

Доївши вже поспіхом свою майже холодну пасту, Міра почала шукати документи й збиратися в місто, щоб усе встигнути.
Вона навіть не зчулася, як уже була у фірмі.
Приємна дівчина на рецепції провела її до кабінету літньої жінки, яка виглядала доволі суворо як для працівниці туристичного агентства. Але Міру це не надто збентежило.
— Доброго дня, — трохи несміливо промовила вона.
— Доброго. Проходьте, будь ласка.
У голосі жінки звучала стримана серйозність.
— Мене звати Нора. Я займаюся формуванням груп і розподілом маршрутів.
Міра лише кивнула у відповідь.
Нора відкрила папку й продовжила:
— На ваш запит щодо туру “Нічна дорога до храму” у нас сформовано дві групи. Перша — “Кайа”, друга — “Ора”.
— Угу…
Відповідь вирвалася машинально.
Нора уважно поглянула на дівчину, ніби оцінюючи щось значно глибше, ніж просто реакцію.
— Вам більше подобаються заходи чи сходи сонця?
Міра майже не вагалась, хоча питання здалося їй дивним.
— Схід сонця. Я дуже люблю світанки.
На обличчі Нори з’явилась ледь помітна посмішка.
— Тоді ваша група — “Ора”. Вони виходять пізніше й зустрічають світанок у храмі. Перша група бачить там захід сонця. Розумієте?
— Так… Це ідеально.
— Чудово. Тоді нам потрібно підписати кілька документів.
З цими словами жінка дістала з папки договір і ще кілька аркушів із необхідними формальностями.

Коли всі формальності були позаду, вони обмінялися кількома доброзичливими словами й попрощалися.
Міра була щаслива і від легкого хвилювання трохи незграбна, тому, виходячи з кабінету, не помітила чоловіка, який кудись поспішав.
Вони зіткнулися так різко, що Міру навіть трохи відкинуло вбік.
Чоловік одразу обернувся, щоб вибачитися.
І в ту ж мить на обох обличчях з’явилося здивування.
— Матіас…
У відповідь вона почула власне ім’я.
— Міра.
На секунду між ними повисла дивна тиша.
— Вибач. Я дуже поспішаю.
Майже одразу кинув він.
— Я розумію.
Спокійно відповіла Міра, без жодних очікувань.
Матіас зробив кілька кроків уперед, але раптом зупинився й обернувся до неї.
— В якій ти групі?
У його голосі відчувалася напруга.
— “Ора”.
Міра відповіла майже миттєво.
І лише за секунду сама здивувалася, чому це питання здалося таким важливим.
Матіас ніби хотів одразу піти, але Міра встигла кинути навздогін:
— А ти?
Не обертаючись, він коротко відповів:
— “Кайа”.
І швидко зник за дверима, що вели на вулицю.
Міра не була надто здивована цією ситуацією.
Вона вже розуміла — щось відбувається.
І саме це їй і потрібно було зрозуміти.