Бажання

Сонце почало помалу прокрадатися крізь прочинені двері балкона. Тонка біла тканина легко погойдувалася від повітря, що приносило море.
Міра поволі прокидалася, насолоджуючись своїм улюбленим моментом — сходом сонця.
Кава.
Спокій.
І бажання закінчити роботу.
Твір виявився справді цікавим. Міра із задоволенням проводила години за ноутбуком, бажаючи не просто завершити завдання, а дізнатися фінал історії.
Під час перекладу до неї підкрадалися думки, які ніби відкривали двері до її власної ситуації. Героїня розповіді теж певним чином опинилася на межі логіки й чогось, що важко було пояснити.
Міра не просто читала — вона відчувала й розуміла переживання героїні.
Якось згодом у блозі вона написала:
«Двері відкриваються тоді, коли ми готові їх відкрити.»
Фраза відчувалася дуже знайомою, ніби давно чекала на її повне прийняття.
Механічно Міра перевірила пошту.
Тиша.
Жодних конкретних домовленостей із невідомим. Жодного продовження діалогу.
У цей момент вона не відчула розчарування. Лише сильне бажання потрапити у той храм.
Перед очима в пам’яті промайнули чорно-білі фотографії й ті, що показувала Марія.
Міра вже знала.
— Тільки треба завершити роботу, Луна. Розумієш?
Впевнено промовила вона до кішки.
Та муркнула й уважно подивилася на Міру.
— Моя ти гарна дівчинка.
Міра підхопила кішку на руки й почала її гладити.
А потім так само швидко повернулася до столу й продовжила переклад.

Робота добігала завершення.
Вона надрукувала останній рядок і ще деякий час сиділа під впливом відчуттів, які залишив після себе твір.
— Неймовірно…
Тихо промовила Міра до себе.
І чомусь на очах з’явилася ледь помітна сльоза.
Раптом вона відкрила щоденник і записала ще одну думку.
На потім.
Для себе. І, можливо, щоб поділитися нею у блозі.
Міра точно знала — цю книгу просто неможливо не прочитати.
Це було щось більше.
«Історія про пошуки сенсу життя.
Про втілення мрій, які давно вкрилися пилом сумнівів і недовіри до себе.
Про безумовну любов, яка рятує спочатку себе, а потім увесь світ.»
Емоції накрили її хвилею.
Виснажена роботою, Міра лежала в ліжку разом із Луною, ніжно гладячи кішку.
Поволі в кімнату почало прокрадатися світло місяця.
І сон швидко забрав їх обох.