Дев'ять життів

Хто ти?

Вона стояла в місці, що відбивало велич.
Воно чуло думки, заколоти й прокляття. Місце, яке бачило відданість, справжнє кохання, зраду й надію.
Світло свічок відбивалося від законів та історій, викарбуваних на стінах.
Вона стояла посеред довгого коридору.
Повітря було вологим і прохолодним, із домішками пилу та аромату ладану.
Відчуття.
Це було очікування неминучого.
Вона знала — це не втрата. Це шлях.
Чи можливо було це змінити?
Ні.
Чи змінить це щось?
Можливо.
Пролунали голоси. Чоловічі.
— Нубіра…
Вони наближалися з різних сторін.
Жінка розкинула руки, спрямувавши долоні до кожного, створюючи чіткий знак зупинитися.
Один мовчав. Болісно.
Інший говорив:
— Ти не можеш так вчинити. Ми мусимо вирішити це зараз!
Надрив. І розпач.
Долоні жінки засвітилися блакитним сяйвом. На них з’явилися символи.
Світло було настільки яскравим, що кожен мимоволі простягнув руку до жінки.
На їхніх долонях також почали з’являтися символи.
Міра прокинулася, спокійно й повільно прокручуючи в голові кожну деталь, кожен момент, аби не забути.
— Отже, Нубіра…
Тихо промовила вона до себе.
— Хто ти, Нубіра?
Це було риторичне питання.
Луна раптом стрибнула Мірі на груди й почала муркотіти, ніби благала її ще трохи поніжитися в ліжку.

Адель Вейс

Подобається

#3090 в Любовні романи
#821 в Любовне фентезі
#51 в Містика/Жахи

У тексті є: минулі життя, єгипет, таємниці

Відредаговано: 08.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись