Відчуття, яке неможливо ігнорувати

Мірабель намагалась поводитись так, як завжди, але все валилось із рук. Ніби всі справи, які вона планувала, раптом перестали мати сенс. І тільки незрозуміле відчуття в її грудях залишалось впертим і не полишало її.
Вона сіла на ліжко у своїй квартирі-студії, навпроти невеликого круглого столу, на якому в скляній пляшці стояла одинока гілочка жасмину.
Скільки часу минуло від того моменту, як вона безсило сіла і дивилась в одну точку, вона не рахувала. Але Луна, здається, відчула цей затягнутий стан і почала ніжно, але наполегливо торкатись Міри лапою.
У якийсь момент Міру ніби струмом вдарило — в голові різко пролетіла фраза жінки, що дала їй жасмин:
— Відчуй це.
Вона зрозуміла: їй потрібно з нею поговорити. Вона не знала як і про що, але це відчувалось настільки правильним, що навіть трохи полегшило її стан.
Зібравшись поспіхом, Міра вилетіла з квартири і попрямувала до кафе Клари — тієї самої жінки, яка дала їй жасмин.
По дорозі вона проминула кілька сувенірних крамниць, але раптом її погляд зупинився.
Невелика лавка.
Над входом висіла табличка:
“Езотерика для душі”
— Дивно… Я раніше її тут не помічала, — прошепотіла Міра.
Вона ще мить дивилась на напис, коли хтось із перехожих, поспішаючи, випадково зачепив її. Від несподіванки вона майже притиснулась до дверей крамниці.
Міра завмерла.
— Можливо… варто спробувати.
І, не даючи собі часу передумати, вона переступила поріг.