Дев'ять життів
Те саме відчуття
Наступного дня Мірабель прокинулась набагато пізніше, ніж зазвичай. Це було незвично, і весь її розпорядок одразу пішов шкереберть.
— Ну ти мене і налякала сьогодні вночі, Луна.
Між ними повисла коротка пауза.
— Я б померла, якби ти заговорила...
І тільки вона закінчила фразу, як Луна різко, але ліниво нявкнула. Це справді трохи налякало Міру, але вже за секунду вона розсміялася і погладила кішку по голові.
— Ну звичайно, ти розмовляєш… І уяви, я тебе розумію. Сама вже голодна.
Нагодувавши кішку і зробивши собі майже обідню каву, Міра підійшла до балкона і відчинила двері навстіж.
Але замість очікуваного морського повітря в кімнату повільно розлився дивний аромат — жасмину і ладану. Настільки насичений, що його було майже неможливо ігнорувати.
У цей момент вона відчула… щось.
Ледь помітний лоскіт у грудях, ніби легка пір’їна торкнулася місця, де лежав кулон.
Міра обережно торкнулася його рукою — і відчуття посилилось.
Коли вона спробувала взяти кулон у долоню, її погляд зачепився за щось дивне.
На шкірі, просто під каменем, з’явилась невелика пляма — нечіткої, незрозумілої форми.
— Що відбувається?.. — подумки запитала вона себе.
І майже одразу знайшла пояснення:
мабуть, шкіра так реагує на метал.
"Але відчуття не зникло"
#3090 в Любовні романи
#821 в Любовне фентезі
#51 в Містика/Жахи
Відредаговано: 08.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
