19. Яр. Про музикантів і письменників

 розумів, що це тупо. Що я не мав зриватись і злитись… А Юля мала рацію, що я злився. Я ревнував її до того хлопця. Блін, ну кому може сподобатись хлопець-письменник? Це ж що попало… Хоча, чим я краще? Музиканти не набагато кращі за письменників. 

Коли ми попрощались і вона пішла, в якусь мить мені хотілось побігти за нею. Взяти за руку, розвернути до себе, обійняти і поцілувати. Притиснути до стінки і не відпускати. Вона б спочатку, певно, брикалась, а потім би розслабилась і відповіла б на поцілунок. 

Ні, та що за дурня! Чому я думаю про подібне? Юля з іншого світу, блукає в своїх книгах і мріях, вона не для мене…

З такою думкою я все ж замкнув двері. А потім мені чомусь дуже захотілось грати на гітарі, дати вихід всім цим емоціям, і може навітть написати щось нове…

***

—...Якась дивна мелодія вийшла, — сказав я, коли зіграв групі те, що придумав вчора. 

— Це можна доробити і навіть зробити пісню, — відповів Саша . — Що думаєш? 

— Ти хочеш, щоб я сам написав слова? — здивувався я. 

— Ну а що, ти ж придумав мелодію, — він знизав плечима. 

— Вона така лірична, дівчатам точно сподобається! — сплеснула руками Катя.  

У мене в голові навіть були певні слова, коли я придумував мелодію, але я не хотів їх писати. Бо розумів, що клята пісня буде про Юлю. От тільки якщо вона про мене пише всяку дурню, це вийшло б майже як зізнання в коханні. А я не кохаю Юлю. Мене вона бісить! І її друг бісить! І книга їхня… 

— Не знаю, — буркнув я. — Я ніколи не писав текстів. 

— Ну й дарма не писав, — сказав Саша. — У тебе гарно виходить. 

— Якщо ти про той експромт на новорічному корпоративі, то це ж було просто жартома… То була не пісня, — одразу відповів я.

— Але то був успіх, — підтримала нашого вокаліста Катя. — Я тоді весь вечір ходила і в голові крутилася та пісенька. Ще подумала, що то міг би бути хіт, якби це було в нашому стилі. Але ж ти можеш придумати і щось серйозне, що б підійшло до репертуару гурту…

— Добре, я спробую, — все ж здався я. Насправді мені, певно, хотілось написати її. Все одно я не буду її співати, тож все має бути нормально… 

***

Наступні пару днів я не бачився з Юлею. Але і за пісню ніяк не міг сісти. Чомусь було якось хвилююче. Наближались вихідні і день народження малої в неділю, а я обіцяв мамі, що, можливо, прийду з дівчиною. Крім того, на суботу було заплановане побачення з красунею з інсти. 

А що, якщо красуня виявиться цікавою, можна буде запросити її піти зі мною і на день народження. Хоч я так і подумав, насправді в голові весь час виринав образ Юлі, і це мені не подобалось. 

Я вже як зазвичай хотів запхнути ці думки якомога подалі, але натомість вирішив взяти гітару. Сів на диван і знов почав перебирати мелодію, тихо наспівуючи перше-ліпше, що прийде в голову. І навіть зачепився за пару фраз, які потім записав на телефон. 

Це мене трохи підбадьорило і я сів за аркуш, щоб доповнити ті невеличкі фрази іншими і зробити нарешті цю пісню. Але знову щось не йшло.

Я визирнув у вікно і побачив Юлю. Вона  якраз ішла до будинку, в руках тримала два великі пакети із продуктами, мабуть, була в магазині. 

Я закотив очі. Ну блін, чому мені так хочеться піти і допомогти? Вона мене бісить…

Я накинув кофту, швидко взувся і викликав ліфт, який якраз їхав повз мій поверх вниз, до Юлі.

І коли я спустився і ліфт відчинився, то побачив її:

— О, привіт, — зробив вигляд, що зустрів її випадково. — Давай допоможу, — і одразу забрав пакети, не виходячи з ліфту. 

— Дякую, — сказала вона, заходячи в ліфт. Її обличчя, спершу здивоване, осяяла усмішка.  — Ти що, сьогодні черговий ліфтер? 

— Та ні, хотів вийти купити щось перекусити, засидівся за… А неважливо, — я обірвав себе на півслові. 

— Але ж ти так і не вийшов, будеш голодний, — засміялася Юля. 

— Ну, проведу тебе і піду в магазин, — я знизав плечима, а ліфт якраз відчинився.

— Як у тебе справи? — запитала вона. — Останній раз, коли ми бачились, ти ніби був чимось засмучений. 

Ну і навіщо вона підняла цю тему? Спеціально позлити мене? 

Я сковтнув слину і відповів максимально спокійно:

— Все добре, от в суботу маю йти на побачення. А в неділю на хрестини сестри. Тільки подарунок ніяк не придумаю...