9. Юля. Незвичайна родина мого сусіда

 — Тільки не лякайся, тут у мене безлад, — сказала я, відмикаючи двері і пропускаючи Яра до квартири.

 — О, це ти ще не бачила безладу! — безтурботно відгукнувся він.

 — Тоді мий руки і йди на кухню, я зараз поставлю чайник, — коли він пішов до ванної, я метнулась у вітальню, згребла одяг, розкиданий по канапі ( я зранку обирала, що вдягнути, бо лише тут було велике дзеркало у бабусиній “стінці”), віднесла його до спальні, кинула там на ліжко і щільно зачинила двері. 

Потім пішла на кухню, поставила чайник і виклала піцу на велику тарілку. 

Саме цієї миті увійшов Яр.

 — Що допомогти? — з ентузіазмом промовив він. 

 — Все вже готове, — я глянула на раковину, де стояла чашка і тарілка зі сніданку і пожалкувала, що не встигла вранці помити посуд. Ну, вже так і буде.

Ми сіли за стіл, взяли собі по шматку піци і заходилися їсти. 

 — Як поживає твоя сестра? — запитала я. — Як  її звуть?

 — Настя, — відповів Яр. — Поживає добре, її нянька вже одужала. Тож цю почесну місію з мене зняли. 

 — А твоя мама не в декретній відпустці? — здивувалася я. — Настя така ще маленька…

 — У неї школа мистецтв, — сказав він, кладучи на тарілку ще один шматочок.  — Вона не захотіла залишати бізнес, а Макс теж не може піти в декрет, він продюсер. 

 — Макс — це твій батько? 

 — Вітчим, — Яр зітхнув. — Мій батько помер. Хоча то був не рідний мій батько теж. Виходить, у мене було два вітчими. Хм, ніколи не думав про це…

 — Співчуваю, — я трохи знітилась, що підняла таку сумну тему.

 — Та нічого, — він знизав плечима.  — Це було давно. І він пішов від мами, тож я був розлючений на нього. Якщо чесно, навіть подумав: “Так йому й треба!” Втім, я тоді був малим. Зараз розумію, що вони не були закохані одне в одного. Ну, мама і її перший чоловік. От з Максом інша справа. Хочеш прикол? Це я їх познайомив!

Я здивовано витрішилась на нього:

 — Оце так історія! А як це трапилось? 

 — Макс був солістом нашого гурту. Мого попереднього гурту, зараз я в іншому… Я там був наймолодшим. І от одного дняя привів свою маму на концерт. Але мені було соромно зізнаватися, що я прийшов з мамою. І я сказав, що вона моя сестра…

 — І вони повірили?

 — В мене дуже молода мама! — він дістав телефон і відкрив фото з галереї. З нього усміхалася симпатична жінка років тридцяти. 

 — Це твоя мама? — я похитала головою. — Я б теж сказала, що вона твоя сестра! 

 — Вона народила мене у вісімнадцять, — сказав Яр, поклавши телефон на стіл. — Тож зараз їй тридцять сім. 

 — Вона виглядає молодшою, — зауважила я. 

 — Тепер ти віриш, що мій старший друг запав на неї?

 — Вірю, — кивнула я. — А яка у них різниця в віці?

 — Дванадцять років. Але  він одружився з нею не через те, що вона успішна бізнес-леді, — Яр налив собі чаю і усміхнувся. — Вірніше, він вирішив теж стати успішним. І став музичним продюсером. Тож вони бажані гості на всіх світських тусівках.

 — Ну, я на тусівки не ходжу, — сказала я. — Тож їх не знаю…

 — Та я теж не дуже де буваю, Особливо зараз, коли з фінансами труба…

 — Стривай, — сказала я. —  Ти ж сказав, що твої мати і вітчим успішні бізнесмени. Чому в тебе проблеми з фінансами?

Яр раптом відвів погляд

 — Хочу бути незалежним, — коротко відповів він, і я вирішила більше не загострювати цю тему. Я бачила, що вона йому неприємна…