РОЗДІЛ 22 ОЛЕНА " День розчарування"

Чашка з чаєм шумно опускається на стіл. Я знову і знову перечитую сповіщення.
«Це твоя остання фотосесія подібного роду».
Що? Жартує? Та для світлин у спідній білизні моделі необхідно мати не лише ідеальну фігуру, а й шкіру. Скільки мені довелось пройти кастингів, щоб отримати змогу рекламувати світові бренди? Що взагалі знає про мою роботу і життя до вагітності? Доманський обожнює свою справу і свої цифри, а до моїх уподобань абсолютно байдуже.
Гормони грають, й емоційний сплеск вибивають  у відповіді, мовляв, не йому мене вчити, чим займатись. Та в останню мить я передумую, видаляю повідомлення.
Глибоко дихаю, вгамовуючи образу і злість на нареченого. Я чекала мінімум слова «вразила», натомість отримала розчарування. В серцях видаляю і фотографію, і відповідь хлопця.
Доманський! Схоже ми добряче потріпаємо один одному нерви, перш ніж станемо на весільний рушник!
З квартири виходжу роздратованою. Добре, хоч токсикоз минув і перед очима не вертиться світ. Валерій звично чекає в коридорі, насуплений і мовчазний. Інколи я думаю, що після мого потрапляння в лікарню він став насупленим в рази. Від чоловіка так і віє нетерпимістю, злістю, ворожістю.
Коротко з ним вітаюся і ми мовчки заходимо в кабіну ліфта. Я намагаюся дивитися в підлогу. Проте охоронець несподівано привертає увагу:
— Олено, у вас щось знову сталось.
Аж підскакую на місці, перехоплюю стурбований погляд у дзеркалі, спантеличено розглядаю сурове обличчя, на якому відображається справжнє, щире хвилювання… за мене. Ранок потрясінь продовжується. Охоронець нітиться, сприймаючи мою мовчанку, як натяк знати своє місце.
— Перепрошую, я прекрасно розумію, що не маю жодного права лізти в душу, проте ви виглядаєте дуже пригніченими.
— Та нічого, — розтягую губи в жалкій подобі усмішки, а в самої щемить на серці, хочеться поговорити й комусь поскаржитись на батьків, на Руслана, на його коханку. Однак підлеглий не жилетка для сліз. Тому стримано відповідаю: — Інколи все валиться на купу й справитись з таким зорепадом складно.
— Не сприйміть відвертість за нахабство, але я подував, що ваш знайомий став причиною поганого настрою.
— Наречений, вже наречений.
— Виходите заміж за цього банкіра? — якось занадто емоційно цікавиться. Помічаю, як стискає і розтискає кулаки, як намагається придушити внутрішні пориви, як шкодує про озвучені слова.
— Так, — твердо відповідаю. — І десь через тиждень планую повернутись додому. Сподіваюсь, ви продовжите зі мною співпрацю.
— Звісно, — киває головою він. — Я не покину вас.
— Знаю.
Озирнувшись, натикаюсь на чорні-чорні очі. Охоронець стоїть близько-близько за спиною, заборонено близько і від того вже я ніяковію.
— У вашому стані не можна хвилюватись.
— Здогадались?
— Це моя робота — помічати все.
Стулки ліфта розходяться, я вискакую у під’їзд першою.
Дорогою до офісу переглядаю мобільний телефон, Доманський не озивається. Сердиться?
Намагаюсь заспокоїтись і абстрагуватись від думок про батька своєї дитини. Нехай займається родинним бізнесом, а я налаштовуватиму свій, щоб надалі фінансово не залежати ні від нього, ні від батьків.
Дівчата в агентстві зустрічають на диво привітно, підходять, розпитують про самопочуття. Дехто з цікавістю поглядає на живіт. Та більшість інтригує одне питання — соціальний статус щасливого татуся. Відомий політик, мільярдер чи зірка футболу? У чиєму ліжку я опинилась? Я скромно киваю у знак вітання, обираючи курс на кабінет Міки. Жінку застаю на місці, вона повільно сьорбає каву та гортає портфоліо потенційної претендентки на моє місце.
— О, привіт! — вітається щиро і просто, наче ми сто років найкращі друзі. Образи, приниження, які вона так полюбляє сипати, залишаються в минулому. Міка підводиться назустріч, обіймає за плечі, торкається щокою до щоки. — Як почувається майбутня матуся?
— Нормально, токсикоз вже менше дошкуляє.
— Ти ваги набрала, — прискіпливо оглядає зі всіх сторін. — Але навіть кілька кілограмів при твоїй худорлявості не завадять. Сідай. Зараз з бухгалтерії принесуть контракт і твої документи. До речі, я шукаю нову дівчинку на місце. Глянеш?
— Міко, я прийшла з діловою пропозицією.
— Не збираєшся в декрет? — вона свердлить недовірливим поглядом, мовляв, ти не в ділі, то чим іще можеш зачепити.
Я зручно сідаю на стілець навпроти столу, складаю руки поверх поверхні й вичікую, коли колишня керівниця займе своє місце.
— Заінтригувала, — погоджується Міка. Вона також розміщується в кріслі, відкладає в бік папери, зосередившись на мені. У її вузьких очах помічаю матеріальну зацікавленість. Нічого не поробиш, Міка ставить вигоду вище людських цінностей. Мабуть, з цієї причти зробила аборт.
— Я говорила про намір відкрити модельне агентство на своїй батьківщині. Маю кілька хороших ідей і дуже хочу поділитись з вами.
По міри викладання фраз співрозмовниця втрачає запал. Глибокого в середині вона сподівалась отримати Олену Тищенко назад у своє царство.
— А мені що? — знизує плечима. — Твоя ідея — ти з нею і бався.
Розчарування неприємно ниє під грудьми. Міка вдає цілковиту байдужість і перемикається на телефон. Тобто, аудієнція з мого питання закрита. Та я не здаюсь.
— Послухайте, це хороша перспектива — створити дитяче модельне агентство, яке займатиме провідне місце у моїй країні. Нам вдасться вивести його на належний рівень, подарувати маленьким красуням шанс стати популярними та запрошеними в рекламі, показах, шоу та фільмах. Ми організовуватимемо конкурси для дівчаток, вчитимемо любити себе і правильно подавати свою красу.
— Нам, ми? Олено, я абсолютно нічого не розумію. Чи це манія у вагітних говорити у множині.
— Міко, я пропоную вас партнерство.
— Партнерство? Наведи хоча б один аргумент, чому пропозиція вигідна особисто для мене? Звісно, твоя вигода очевидна. Я маю колосальний досвід, визнання у вузьких колах і виключно завдяки мені агентство матиме успіх. Ти ж даси тільки гроші й своє гучне ім’я.
Важко видихаю. Міка обдаровує насмішкуватим поглядом і ледь не киває на вихід. Та я добре знаю хитру лисицю. Вона торгується, доказуючи значущість як професіонала. Вирішую йти у ва-банк.
— Я повертаюсь додому, номер телефону не змінюю, а вам щиро дякую за співпрацю та навчання. Впевнена, мої знання і навички в модельному бізнесі принесуть користь, славу та фінансову стабільність. Всього найкращого.
Тисну вже колишній шефині руку. На мить наші погляди схрещуються і в її очах читаю вагання.
Вона подзвонить.
Я в цьому впевнена.
А поки маю час, розбиратимусь з особистим життям.
Вже через п’ять днів я знову побачу Руслана.