Пригода дев’ята: день народження Тигрика

Сплинуло ще трохи часу. Пролетіли весна та літо. Тигрик зріс. Лапи стали товстішими, мордочка гладкішою. Але весела вдача залишилася.

Тамуся також виросла. Восени вона вступила до першого класу.

Цього тихого теплого вечора вони з татом неспішно крокували бульваром і ласували шоколадним морозивом. Бульвар був весь укритий жовтим листям з опалих кленів

— Тамусю, — тато хитро примружився, — ти пам’ятаєш, яка завтра дата?

Тамуся похитала головою.

— Завтра виповниться рівно рік з того дня, як ми знайшли Тигрика!

Невже? Тамуся замислилась. Щойно вона мріяла про те, як потоваришує з Іллею з танцювального гуртка. І стане з ним у першу пару. Але татові слова повернули думки зовсім в інший бік.

— Справді, рік уже минув, — здивувалася вона. — Як ми раніше без Тигрика жили? Нехай цей день стане його днем ​​народження.

— Згоден, — підтримав тато. — Отже завтра Тигрику виповниться один рік!

Вдома вони поділилися новиною із мамою. Мама їх підтримала:

— І справді, прикро виходить. Всі мають дні народження, всі подарунки отримують, а Тигрик осторонь. Але ж він – член нашої родини!

На сімейній раді вирішили влаштувати Тигрику свято.

…В цей знаменний день Тамуся прокинулася рано. За вікном тільки світало. Але Тигрик уже не спав і уважно споглядав за дівчинкою з верху шафи.

— Ти взагалі не спиш? — пошепки поцікавилася Тамуся. — З Днем народження тебе!

Вона чмокнула кошеня у маківку. Тигрик привітно забурчав у відповідь. Він нічого не мав проти поздоровлень.

— Зараз тебе прикрашу, — оголосила Тамуся.

Вона витягла красивий блакитний бант і почала пов’язувати коту на шию. Тигрик мотав головою, чіпав лапкою Тамусину руку і тихенько гарчав.

— Тигрусю, не упирайся, — умовляла кошеня Тамуся. — До нас прийдуть гості. Ти маєш бути красивим.

У гості прийшли найкращі подружки Тамусі – Даринка та Іринка. Дівчатка принесли подарунок – чарівний килимок із дряпкою.

Мама приготувала смачний торт для людей та молочний пудинг для іменинника. Запивали всі молоком.

Після святкового обіду тато покликав усіх до вітальні.

— А зараз ми з Тигриком виконаємо акробатичні етюди із програми чарівного цирку, — оголосив він.

— Але-оп! — тато підкинув догори м’ячик. Тигрик підстрибнув майже до стелі і акуратно приземлився на чотири лапи, тримаючи м’ячика у зубах. Усі заплескали.

— Але-оп! — тато взяв до рук довгу стрічку і пішов навколо кімнати. Тигрик стрімголов помчав слідом, затиснув кінчик стрічки у зубах і далі котився кімнатою як на буксирі. Публіка була у захваті.

— Але-оп! — Тато пустив по підлозі заводну мишу. Тигрик у два стрибки наздогнав «звіря», зачепив кігтиком  і чемно виклав Тамусі на коліна. Глядачі закричали:

— Браво!

Потім разом співали улюблені пісні під караоке. Тигрик підспівував, і було дуже галасливо і весело.

Увечері всі вийшли на подвір’я. Тигрик поважно крокував на повідку, і у цю мить Тамусі дуже хотілося, щоб всі дивилися на неї і гомоніли: «Ого ж бо! Яка хоробра дівчинка, сама гуляє з котом!».

— А чи можна нам потримати? — попросили Даринка та Іринка.

Вона шляхетно простягла повідець подружкам:

— Будь ласка.

Дівчата поважно прогулювалися подвір’ям з Тигриком на повідку.

 На спортивному майданчику стояли тітка Буркотуха і Тимко. Баська боязко тулилася позаду.

— А я теж тепер не сама. — Тітка Буркотуха дістала з сумки рудого облізлого кота. — Ось, взяла у притулку.

— Дозвольте потиснути Вам руку, Віро Федорівно, — промовив тато.

Тамуся побачила, що навіть найбільша буркотуха в світі може  посміхатися.

До Тамусі підійшов Тимко з Баською. Тигрик ворухнув вухами і ліниво стукнув пухнастим хвостом об землю. Баська тоненько заскавчала

— Давай разом гуляти з нашими звірями, — запропонував Тимко.

— Із задоволенням, — відповіла Тамуся.

Кінець.