— Якийсь наш Тигрик занадто активний, — скаржилася мама, збираючи скинуті з полиць журнали і змітаючи уламки розбитих горщиків. — Весь у Тамусю пішов. Потрібно вживати заходів.
Тато пішов із Катрусею до зоомагазину. Вони купили вітаміни та довгий повідець.
— Візьмемо Тигрика на прогулянку, — оголосив тато. — Нехай дихає свіжим повітрям і їсть свіжу травку, а не помаранчі тепличні об’їдає.
— І полює нехай на горобців, а не на мої клубки з нитками, — підтримала мама. — Досить цьому бандиту дряпати шпалери та крісла, нехай точить кігтики об кору дерев.
Катруся почала мріяти, як вона з Тигриком на повідку виходить на прогулянку. Як кошеня буде носитися за метеликами, дертися по деревах і займатися іншими котячими справами.
Втім з першого разу нічого не вийшло.
Даремно тато намагався застебнути ремінець на ніжному черевці. Тигрик тихенько гарчав, бив хвостом і намагався сіпнути тата за руку. Бо він – вільний звір і не дозволить себе обмотати якимось зашморгом. Потім зловчився, втік і забився під ванну.
Усі засумували.
— Всім зберігати спокій, — бадьоро заявив тато. — Підемо іншим шляхом.
Він попрямував до шафи з котячою їжею. Дістав яскравий пакетик і вилив апетитну рідину в блакитну миску.
— Від молочного пудингу ще ніхто не відмовлявся. — І тато весело підморгнув Тамусі та мамі.
Тигрик сумно лежав на холодній підлозі. Коли вже його покличуть їсти? Як раптом пролунало чарівне закляття:
— Киць-киць, Тигрику, нумо обідати!
Кошеня примчало галопом. Аж раптом татові руки начепили йому ненависний ремінець і засунули у плетений кошик. Даремно Тигрик обурено скавчав – ніхто йому не допоміг. Тамуся тільки гладила шерстку та умовляла:
— Тигрику, дурнику, не опирайся, це ж все для тебе.
Вони вирушили на прогулянку. На подвір’ї тато відчинив кошик.
— Нумо, друже, біжи, знайомся з природою.
Тигрик виповз із кошика і обережно озирнувся на всі боки.
Світ навколо був величезним і незнайомим: запахи, звуки, кольори — усе здавалося чарівним і водночас зовсім не таким, як у його затишній квартирі.
— Чир-чирик, гав-гав, хгуу-хгуу, — чулося з усіх боків. Кошеня пригнуло вуха і вужем заповзло під найближчий кущ.
Даремно Тамуся з татом намагалися виманити його зі сховища:
— Тигрик, миленький, киць-киць, не бійся, вилазь.
— Стій тут, — наказав тато. — Я збігаю до зомагазину – принесу заводну мишу. — Він швидко рушив із двору.
Тамуся присіла на лавку. У руці був міцно затиснутий повідець.
— Гав! Гав! Гав! — почулося за спиною.
Тамуся озирнулася.
До неї стрімголов мчала зла Баська. Її гавкіт гримів, наче грім, а зуби блищали, як блискавки. Її господар – сусідський Тимко, втупився у свій смартфон і ніякої уваги на собаку не звертав.
— Ггав-ггав-ггав! Ггав-ггав-ггав! — Баська страшенно скалила зуби вже біля самої лавочки.
Тамуся розгублено глянула на всі боки. Подвір’я було зовсім порожнім. Навіть мама пішла з балкона. І ніякої палиці поблизу не було.
Баська посунулася ще ближче і намагалася тьопнути за ногу.
Тамуся схопилася з ногами на лавку і заплющила очі. Зараз страшна істота кинеться на неї. І нема від кого чекати порятунку.
Та саме в цю мить сталося диво. Маленький Тигрик вискочив з-під розлогого куща і став перед Тамусею. Вигнув спину, настовбурчив вуса, задер хвіста і безстрашно сунув на кудлатого ворога.
— Гав-гав, р-р-р, тяв-тяв, у-у-у! Ф-ф-ф! Ж-ж-ж! — скиглила Баська, задкуючи, й нарешті втекла.
— Мяу-мяу-мяу! — лунав переможний муркіт Тигрика.
— Тигрику, – ти мій рятівник! — вигукнула Тамуся. — Сльози миттєво висохли.
— Ти навіщо на мого собаку нападаєш? — Тимко відірвався від телефону і здивовано витріщався навкруги. — А ну, прибери геть свого злого кота!
— Гей, хлопче, негайно візьми собаку на повідець, — почувся татовий окрик. — Це подвір’я спільне для всіх: і для людей, і для собак, і для котів. Усі мають мирно уживатися.
Хлопець винувато опустив голову і побіг слідом за Баською.
Тато обняв Тамусю.
— Злякалася?
— Аніскільки, — гордо відповіла Тамуся. — Мене Тигрик захистив.
Вона підхопила кошеня на руки, той притулився до неї всім тільцем і задоволено замуркотів.
#598 в Різне
#114 в Дитяча література
сучасна дитяча казка, дружба дівчинки і кошеняти, пригоди у великому місті
Відредаговано: 27.06.2026