Пригода п’ята: крок до зірок

Тамуся залюбки мріяла: про літо, про море, про електросамокат, а найбільше – про те, як стане зіркою, коли виросте. Вона бачила себе на сцені – у промені світла, у вихорі оплесків, а косички й ластовиння ставали чарівними прикрасами, які робили її особливою.

У дитячому садку готували виставу до свята мам та бабусь. Тамуся вирішила заспівати пісню для мами.

Спочатку вона наспівувала перед дзеркалом із гребінцем замість мікрофона. Але Тамуся була відповідальною дівчинкою. Їй не хотілося вийти на сцену і осоромитися. Вона поділилася побоюваннями з татом.

— Звісно я допоможу тобі підготуватися, — підбадьорив він Тамусю. — Твій виступ має бути найкращим. 

На сьомий день народження тато подарував Тамуся музичний центр із колонками, навушниками та справжнім мікрофоном!

Тигрик теж вирішив долучитися до справи. Адже він теж вміє співати! Кіт мріяв, що разом вони створять чарівну мелодію, яка подарує усмішку всім мамам і бабусям у світі.

Кожного вечора Тигрик завмирав під музичним центром. Він чекав на початок репетиції. Щойно лунали перші ноти, він вистрибував на диван, гострив вуха й починав підспівувати в тон свої «мяу». Йому здавалося, що його партія звучить як чарівна скрипка у казковому ансамблі.

Але Тамуся чомусь зупинялася, сердито тупала ногою і відганяла його геть. Проте Тигрик знову повертався й знову заспівував разом з Тамусею.

— Припиніть мучити кота, — зупиняла маму у дворі тітка Буркотуха. Мама ввічливо вибачалася. А вдома виховувала тата, Тамусю та Тигрика:

— Щоб я більше цих вечірніх концертів не чула! У мене від них голова болить! І перед сусідами соромно!

— Мамулю, але ж я не винна, що Тигрик підспівує, — виправдовувалася Тамуся.

— Може, наш кіт – музично обдарований? — жартував тато. — Може, ми виграємо конкурс «Неймовірні тварини»?

Тигрик дуже засмутився, що музичні вечори припинилися. Адже він допомагав від щирого серця! Може справа в тім, що він співав недостатньо голосно?

На святі в садку Тамуся прочитала вірш про маму. І всі гучно плескали в долоні. Потім на сцену піднявся тато і подарував три розкішні букети квітів – мамі, виховательці і Тамусі. І оплески стали ще гучнішими.

А Тамуся вирішила, що коли виросте, то стане лікарем – як тато, або дизайнером – як мама. Бо ці професії теж дарують людям щастя. Тигрик сидів у неї на колінах, тихо муркотів свою пісню і схвалював її мрії.