Глава 7. Книга на ланцюгу

На четвертий день навчання Нелла отримала перше завдання, яке звучало просто.

Знайти найдавнішу згадку про одну з великих рас і пояснити, чим ранній опис відрізняється від сучасного.

— Дракони, — сказав Брам.

— Ні.

— Чому?

— Бо половина курсу візьме драконів.

— Саме тому джерел буде багато.

— Саме тому майстер прочитає двадцять однакових робіт.

Тея подивилася на список.

— Вампіри.

— Теж очевидно, — сказала Нелла.

— Мені не очевидно.

— Ти вампірка.

— І?

— Тея, ти сперечалася з екзаменатором через питання про кров.

— Воно було неправильне.

— Дякую за підтвердження.

Вони сиділи після лекції на низькій кам'яній огорожі. Ісса влаштувалася на спинці лави, складала крила й розкладала їх знову, ловлячи сонце.

— Фейрі, — запропонував Брам.

Ісса похитала головою.

— Не вийде.

— Чому?

— У вас у книжках усі фейрі однакові.

— Не всі.

— Майже.

Вона загнула пальці.

— Метелики, бджоли, оси, бабки, жуки, богомоли. У вас написано: «крилаті народи».

— Це узагальнення.

— А якби я написала «гноми — маленькі люди, які люблять золото»?

Брам образився негайно.

— Ми не маленькі.

Нелла повернулася до нього.

— Оце тебе зачепило?

— Решта теж неправда.

— Звичайно.

Ісса задоволено кивнула.

— От.

Тея перегорнула сторінку підручника.

— Тут є перелік зниклих.

Нелла нахилилася.

Після великих сучасних рас ішов короткий розділ:

ВИМЕРЛІ, СУМНІВНІ ТА ЛЕГЕНДАРНІ НАРОДИ.

— О, — сказала вона. — Оце цікавіше.

Брам прочитав через плече:

— Морські матері.

— Нудно.

— Кам'яні велетні.

— Занадто великі.

— Василіски.

Нелла зупинилася.

Не тому, що слово щось їй нагадало.

Навпаки.

Вона знала його тільки з дитячих страшилок.

— Ті, що вбивають поглядом?

— Залежить від джерела, — сказала Тея.

— Ти й це знаєш?

— У медичному корпусі є старий малюнок. Там василіск схожий на обскубаного півня зі зміїним хвостом.

Ісса скривилася.

— Жахливо.

— Він ще й з короною.

— Ще гірше.

Брам узяв підручник.

— Тут написано: «Первістки».

— Хто?

— Василіски.

Нелла прочитала сама.

П'ять рядків.

Василіски, або Первістки, — легендарний змієподібний народ, що нібито існував до піднесення Драконових Домів. Старі хроніки суперечать одна одній щодо їхньої зовнішності, здібностей і причин зникнення. У пізніх переказах їм приписують смертельний погляд, отруту, політ, володіння кількома видами Дару та владу над молодшими расами. Історичність останніх тверджень сумнівна.

Нелла пирхнула.

— Зручно.

— Що?

— Якщо не знаєш, що вміло чудовисько, напиши, що воно вміло все.

— Там не написано «все», — сказав Брам.

— Майже.

Тея провела нігтем по рядку.

— «Кількома видами Дару».

Нелла забрала книжку.

— Беремо.

Брам насупився.

— Чому саме їх?

— Бо про них ніхто нічого не знає.

— Це погано для роботи.

— Це чудово для роботи. Якщо напишемо дурницю, завжди можна сказати, що джерела суперечливі.

Тея засміялася.

— Академія тебе зіпсує.

— Я тут чотири дні.

— Швидко вчишся.

Головна бібліотека Академії стояла окремо від навчальних корпусів і була значно старішою зсередини, ніж зовні.

У новій частині все було звичайно: високі полиці, каталоги, столи під вікнами.

У старій частині книжки були прикуті.

Нелла зупинилася перед першою полицею.

— Їх карають?

Брам уже нахилився до ланцюгів.

— Захист від крадіжки.

— Я здогадалася.

— Ланцюг іде на спільний прут.

— Браме.

— Що?

— Я бачу.

Він усе одно присів.

Книги стояли дивно — не корінцями, а обрізами до проходу.

— Їх поставили неправильно, — сказала Нелла.

Стара бібліотекарка за сусіднім столом підняла голову.

— Ні.

— Перепрошую.

— Ланцюг прикріплений до обкладинки. Якщо ставити корінцем назовні, книгу доведеться розвертати й плутати ланцюг.

Нелла подивилася на Брама. Він уже вивчав кріплення ланцюга.

Вона мовчки посунулася так, щоб опинитися між ним і полицею.

Брам насупився, але сперечатися з бібліотекаркою не став.

Бібліотекарка дивилася на них.

— Перший курс?

— Так.

— Видно.

— За чим?

— Ви всі ще намагаєтеся прочитати кожну табличку.

Нелла поглянула на найближчу.

НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ ВОГОНЬ БЛИЖЧЕ НІЖ НА ТРИ КРОКИ ВІД РУКОПИСІВ.

— А потім?

— Після першого семестру перестаєте читати навіть важливі.

Вона повернулася до журналу.

— Що шукаєте?

— Василісків, — сказала Нелла.

Перо зупинилося.

Не надовго.

Але Нелла вже почала помічати такі речі.

— Для історії рас?

— Так.

— Популярна тема цього року?

— Ми перші.

— Це не відповідь.

Бібліотекарка встала.

— За мною.

Вона провела їх на другий поверх.

Потім ще вище, вузькими сходами, де Брамові довелося нести сумку боком.

— Тут точно дозволено студентам? — запитала Тея.

— Ні.

Усі зупинилися.

Бібліотекарка озирнулася.

— Без мене.

— А.

На верхньому рівні було холодніше.

Книжки тут пахли шкірою, пилом і чимось кислим.

Бібліотекарка відкрила ґратчасті двері.

— Старі бестіарії. Хроніки Першої ради. Три збірники монастирських копій. Не все достовірне.

— А що достовірне? — запитав Брам.

— Те, що підтверджують два незалежні джерела.