Глава 5. Кров не сперечається

Першим заняттям була «Загальна природа Дару».

Нелла прийшла за десять хвилин.

Брам уже сидів.

— Ти тут давно?

— Шість хвилин.

— Навіщо?

— Щоб обрати місце.

— І яке обрав?

— Найкраще.

Він сидів у третьому ряду посередині.

— Чому це найкраще?

— Викладача видно під кутом сім градусів, дошку — без відблиску, до виходу одинадцять кроків.

Нелла сіла поруч.

— А якщо пожежа?

— Дев'ять.

— Чому менше?

— Під час пожежі можна переступити лаву.

Вона вже звикала.

Тея прийшла останньою.

Сіла з іншого боку.

— Медичний вступ був о сьомій.

— І?

— Вампіри люблять ранок.

— Я думала, ви нічні.

— Ми можемо бути нічними. Це не означає, що кафедра дозволяє спати.

Викладач увійшов рівно о восьмій.

Невисокий чоловік років п'ятдесяти, з темною шкірою й лускою вздовж лівої руки. Не дракон. Нелла не знала, хто.

Він поклав журнал.

— Моє ім'я майстер Герн. Якщо хтось прийшов сюди дізнатися, який Дар найсильніший, можете піти зараз.

Ніхто не встав.

— Шкода. Щороку хтось іде, і я виграю п'ять хвилин.

На дошці він написав:

ДАР ≠ НАВИЧКА.

— Хто пояснить?

Кілька рук.

Майстер показав на дівчину з першого ряду.

— Дар — те, що може тіло або магічна природа. Навичка — те, чого навчилися.

— Добре. Дракон народжується здатним до перетворення. Але літати між баштами в сильний боковий вітер вчиться. Вампір має кровний Дар, але не народжується лікарем. Гном може відчувати метал, але якщо дати немовляті рахунки банку, банк збанкрутує.

Брам тихо сказав:

— Залежить від банку.

Майстер почув.

— Пане Орде?

— Нічого.

— Я знаю вашого батька.

Брам замовк остаточно.

Майстер Герн намалював сім великих кіл.

— Ми користуємося класифікацією для зручності. Не плутайте карту з місцевістю. Один Дар може проявлятися по-різному. Дві різні раси можуть робити схожі речі різними способами. Звідси половина дурних дуелей в історії Академії.

Він розповідав про тілесні, елементні, кровні, рослинні, просторові, сенсорні й керівні прояви.

Нелла записувала.

Усе було зрозуміло.

Поки він не дійшов до змішаних ліній.

— У нащадків різних рас прояв може успадкуватися нерівномірно. Іноді один. Іноді два. Рідко більше.

Тея повернула голову до Нелли.

Нелла продовжила писати.

— Пізній прояв у людей найчастіше означає невелику домішку однієї з ліній, яка не давала зовнішніх ознак у попередніх поколіннях.

Тепер повернувся Брам.

— Я вас обох бачу.

Вони відвернулися.

Майстер Герн перегорнув список.

— Тут є одна студентка з невстановленим походженням.

Нелла перестала писати.

— Венн.

— Тут.

— Встаньте.

— Обов'язково?

— Ні.

Нелла залишилася сидіти.

Майстер подивився на неї.

У класі стало тихо.

— Добре, — сказав він. — Не вставайте.

Хтось хихикнув.

— Основний прояв?

— Теплова стійкість.

— Вогонь створюєте?

— Ні.

— Контролюєте?

— Ні.

— Перетворення?

— Ні.

— Вогняні реактиви?

— Не пробувала.

— Правильно.

Він глянув у папери.

— Клінічна кафедра додала «опір зовнішньому кровному впливу».

Тея нахилилася ближче.

— Я казала.

— Ти нічого не казала.

— Я подумала.

— Дуже корисно.

Майстер Герн почув і це.

— Пані Норр, якщо хочете вести заняття…

— Ні.

— Прекрасно.

Він повернувся до Нелли.

— Поки що ваша робоча класифікація — тілесно-захисний прояв, імовірно змішане походження.

— Яке?

— Якби знав, слово «невстановлене» прибрали б.

Справедливо.

— Не намагайтеся спеціально викликати нові прояви без викладача.

— Не буду.

— Це я кажу всім.

— Тоді чому дивитеся на мене?

— Бо інші вже не слухають.

Після теорії в них була «Безпека чужого Дару».

Практична зала мала м'які стіни, стік у підлозі й шафу з перев'язувальними матеріалами.

Нелла побачила стік.

— Це мене не заспокоює.

Тея перевіряла інструменти.

— Правильно.

— Тея.

— Що?

— Можеш іноді брехати.

— Навіщо?

— Для дружби.

— Добре. Стік декоративний.

Нелла засміялася.

Викладачкою була та сама вампірка, яка приймала вступне випробування.

Сьогодні Нелла нарешті дізналася ім'я.

Професорка Сорель Вай.

Зблизька вона здавалася старшою, ніж спочатку. Не через обличчя. Через манеру дивитися на студентів, наче вже бачила всі дурниці, які вони тільки збиралися зробити.

— Основне правило, — сказала вона. — Якщо чужий Дар впливає на ваше тіло, ви маєте право припинити вправу в будь-який момент.

Біля дверей хтось запізнився.

Професорка навіть не повернула голови.

— Крім пана Ларса. Він має право припинити її ще до початку й піти на наступну пару, бо сюди вже не потрапив.

Двері тихо зачинилися.

— Друге. Слово «досить» означає досить. Не «ще секунду». Не «я майже закінчив». Не «але в мене низький бал». Досить.

Тея схвально кивнула.

— Пані Норр, ви можете не погоджуватися так голосно.

— Я нічого не сказала.

— Саме тому чую особливо добре.

Студентів розбили на трійки.

Нелла, Тея, Брам.

— Хто починає? — запитала Нелла.

— Я, — сказала Тея.

— Чому?

— Я знаю, що роблю.

Брам підняв палець.

— Це не відповідь на жеребкування.

— Я не пропонувала жеребкування.

Тея взяла зі столу стерильну голку.

Брам відсмикнув руку.

— Ні.

— Я ще нічого не зробила.