Глава 3. Правильна відповідь

Регіональна зала Академії виявилася старою ратушею.

Нелла очікувала башт.

Магічних воріт.

Можливо, хоча б одного дракона на даху.

Натомість перед нею стояв триповерховий будинок із сірого каменю, годинником, який відставав на сім хвилин, і чергою до дверей.

— Це все? — запитала вона.

Еда подивилася на будинок.

— Хочеш, щоб він літав?

— Було б доречно.

— Тоді вступай і покращуй.

Черга складалася приблизно з п'ятдесяти кандидатів.

Нелла одразу зрозуміла, що людей серед них майже немає.

Перед нею стояли двоє хлопців із однаково сріблястим волоссям. Один час від часу торкався язиком ікла.

Вампір.

За ними — невисока дівчина з темно-зеленою шкірою на пальцях і тонкими золотими цятками біля очей.

Фейрі.

Трохи далі хлопець-гном сперечався з чиновницею.

— Вага правильна.

— У вас на два фунти більше дозволеного.

— Це книжки.

— Вага включає книжки.

— Знання не повинні рахуватися як багаж.

— Рахуються.

— Абсурд.

— Наступний.

— Я подам скаргу.

— Після іспиту.

— До іспиту.

— Тоді не встигнете на іспит.

Гном кілька секунд стояв мовчки.

— Це зловживання процедурою.

— Наступний.

Він підняв валізу.

Нелла подивилася на матір.

— Я вже хочу з ним познайомитися.

— Не треба.

— Чому?

— Ти маєш складати іспит.

— Люди можуть робити дві речі.

— Ти — ні.

— Дуже підтримуєш.

Кандидатів пропускали групами по десять.

Усередині документи перевіряли за довгим столом.

Ніякого магічного каменя.

Ніякого голосу.

Три втомлені службовці, два журнали й жінка з окулярами, яка могла одним поглядом змусити кандидата згадати, що він забув довідку.

Нелла подала папери.

Службовець прочитав.

— Людина?

— Так.

Він підняв очі.

— Пізній прояв?

— Так.

— Первинна класифікація?

— Теплова стійкість. Походження невстановлене.

Перо зависло.

Нелла вже знала цей рух.

— Це проблема?

— Ні.

— Ви зробили обличчя «проблема».

— Я просто читаю.

— Обличчям?

Еда тихо сказала:

— Нелло.

— Мовчу.

Службовець поставив печатку.

— Група сім. Перша зала.

Він простягнув їй невелику білу картку.

На ній було:

ВЕНН, НЕЛЛА
КАТЕГОРІЯ: ЛЮДИНА / ДАР ПІДТВЕРДЖЕНО
ПОХОДЖЕННЯ ДАРУ: НЕВСТАНОВЛЕНО

Нелла приколола картку до сукні.

Поруч проходив хлопець-гном.

На його картці було:

БРАМ ОРД
КАТЕГОРІЯ: ГНОМ
ЗЕМНА ЛІНІЯ / МЕТАЛИ

Він побачив Неллину.

Зупинився.

— Невстановлено?

— Так.

— Це рідко.

— Мені сьогодні вже достатньо добрих новин.

— Я не сказав, що це погано.

— Тоді продовжуй.

— Не знаю що.

— Чудово.

Він простягнув руку.

— Брам.

— Нелла.

— У тебе теж сьома група.

— Звідки знаєш?

Він показав на кут картки.

Маленька сімка.

— А.

— Ти неуважна.

— Ми знаємо одне одного сім секунд.

— Цього вистачило.

Еда сказала:

— Мені він не подобається.

Брам кивнув.

— Це нормально.

— Бачиш? — сказала Нелла. — Уже чудово спілкуємося.

Перший іспит тривав дві години.

Грамотність.

Рахунок.

Історія.

Право.

Нелла очікувала, що буде гірше.

Перші десять питань були простими.

На одинадцятому вона засумнівалася.

Кому належить право першого розгляду справи про майнову суперечку між студентом Академії та представником Дому драконів під час навчального семестру?

Нелла усміхнулася.

Арден.

Вона позначила:

Академічному суду.

Через два столи хтось тихо вилаявся.

Наглядач підняв голову.

— Тиша.

Голос належав дівчині-вампірці.

Вона була дуже бліда, з чорним волоссям, зібраним у низький вузол, і маленькою червоною смужкою на комірі.

Вона подивилася на своє завдання так, ніби воно особисто її образило.

Через хвилину підняла руку.

— Пане екзаменаторе.

— Так?

— У питанні сорок два немає правильної відповіді.

У залі стало трохи тихіше.

Екзаменатор підійшов.

— Чому?

— Тому що всі чотири препарати можна використати при крововтраті, але лише два — до встановлення причини.

— Питання не медичне.

— Там кров.

— Це завдання на логіку.

— Тоді не використовуйте медицину неправильно.

Нелла опустила голову, щоб не засміятися.

Екзаменатор забрав аркуш.

Прочитав.

Пішов до столу комісії.

За хвилину оголосили:

— У питанні сорок два зараховуватимуться відповіді Б і Г.

Вампірка знову почала писати.

Нелла вирішила, що теж хоче з нею познайомитися.

Можливо, мати була права.

Можливо, вона справді не вміла робити одну річ за раз.

Після письмової частини кандидатів повели в сусідній корпус.

Там були дві високі кафедри одна навпроти одної й трохи вища — посередині.

— Це що? — прошепотіла Нелла.

Брам стояв поруч.

— Усний спір.

— Я бачу. Навіщо три?

— Один захищає тезу. Другий сперечається. Посередині майстер.

— А інші?

— Дивляться.

Нелла оглянула лави.

На них уже сиділо близько тридцяти кандидатів.

— У правилах не було, що всі дивляться.

— Було.

— Де?

— Сторінка двадцять дев'ять.

— Ти вивчив правила?

— Так.

— Навіщо?

Брам подивився на неї так, ніби питання було складнішим за весь іспит.

— Щоб знати правила.