Дев'ять хвостів осені

Розділ 11

— Що нам робити? — пошепки запитала Аліна.

— Не розходьтеся! — сказала Аліса. — Пам'ятайте: він стає сильнішим від страху. Нам потрібно триматися разом.

Марта взяла Аліну за руку, а мама стала поруч із дівчатами. Лакі загарчав і зробив крок уперед.

Чорна тінь повільно наближалася до будинку.

— Я знаю, як його послабити! — вигукнула Аліса. — Згадайте найщасливіші моменти свого життя. Справжні радісні спогади мають силу!

Марта згадала, як вони з Аліною сміялися, граючись із Лакі. Аліна пригадала їхні веселі прогулянки. Мама згадала теплі сімейні вечори.

Навколо дівчат почало з'являтися м'яке золоте світло.

Тінь зупинилася й відступила.

— Виходить! — радісно сказала Марта.

Аліса перетворилася на дев'ятихвосту лисицю. Її хвости засяяли золотавим світлом.

Вона стрибнула вперед і дряпнула тінь. Та заревіла й розсипалася на чорний туман.

Але Аліса не раділа.

— Це ще не кінець. Ми лише змусили його відступити. Щоб перемогти назавжди, треба знайти його справжнє сховище.

Подобається

Відредаговано: 13.11.2026