— Привіт, — сказала Марта. — Я Марта.
Аліса посміхнулася й сіла поруч із нею.
— А в тебе є книги? — запитала Аліса. — Мені їх ще не дали.
Марта підсунула свою книгу ближче.
— Повчимося поки що з моєї разом, — сказала Марта.
— Дякую, Марто, — посміхнулася Аліса.
Марта подивилася у вікно. За вікном буяв вітер, а листя падало на землю. Ця осінь була неспокійною.
Пролунав дзвінок на перерву. Марта вийшла з класу й пішла до класу Аліни, але Аліса пішла за нею.
Аліна якраз складала свої книги в рюкзак.
— Марто, ти прийшла! — сказала Аліна.
Потім вона подивилася на Алісу.
— А це хто, Марто?
— Моя нова однокласниця Аліса, — відповіла Марта.
Аліна посміхнулася.
— Тоді я покажу тобі всю школу, Алісо! — сказала Аліна.
Аліна пішла вперед, а Марта й Аліса рушили за нею.
— Тут їдальня, — сказала Аліна.
Вона вказала на вікно.
— Тут найкращий вид! — сказала Аліна, дивлячись у вікно.
За вікном літало листя й падало на землю. Аліна відійшла від вікна.
— Там туалет, а все інше — класи. Ну, ще там підсобка.
— У підсобку краще не йти, — порадила Марта.
Дівчата вийшли на подвір'я. Раптом в Аліси виросло одне руде лисяче вушко.
— Алісо, у тебе лисяче вушко! — сказала Аліна.
Відредаговано: 13.11.2026