Дев’ять

Моє село було зруйноване невідомими людьми у кольчугах. Горіли дахи будинків. Вони різали всіх, навіть собак. Я перестрибнув огорожу з лози і біг босоніж до лісу, поки не стоптав ноги в кров. Ще ніколи я не заходив так далеко від свого села.

Краще нікому не знати, як ночувати в лісі просто неба, без багаття і, звичайно, без інших зручностей, які я міг собі дозволити раніше. Але я настільки втомився, що просто вимкнувся. Десь у глибині душі була надія, що прокинусь удома.

Прокинувся від холоду. Востаннє я відчував щось подібне, коли хворів у дитинстві. Щоб зігрітися, треба було рухатися, але йти не було куди. Я йшов просто неба, з єдиною метою вижити. Під ранок я пройшов весь ліс, але за ним виявився інший. Ноги були збиті в кров, здається, я натрапив на гострий камінь, але не відчув. Вдень можна було поспати.

Прокинувся від голосів. Перше, що я побачив, це був величезний чоловік у кольчузі з довгою брудною бородою. Він дивився мені прямо у вічі, а потім сказав: «Коли в нас кинуть камінь, у відповідь їм полетять два. Якщо в нас кинуть чотири, у відповідь полетять вісім. А коли до нас прийдуть сотні, то повстануть тисячі». Він простяг мені руку, я у відповідь дав йому свою.

Ми рушили до табору, де сп’янілий народ прийняв мене досить привітно. Після вечері я розповів їм свою історію, а під ранок ми всі попрямували до села, до якого діставалися майже три доби.

У селі я освоївся і допомагав ковалю, там подорослішав і набрався сили. Вісник прийшов уночі. Сказав, що до нас уже йдуть. Ми одягли кольчуги і вийшли назустріч. Переночували в лісі та рушили далі. Вранці був туман, ми ховалися на околиці. Побачивши на горизонті силуети величезних людей з мечами, зрозуміли, що настав час, але раптом усі засумнівалися. Ніхто не говорив, але все було видно.

Я здерся на пагорб і почав кричати на весь ліс: «Коли в нас кинуть камінь, у відповідь їм полетять два. Якщо в нас кинуть чотири, у відповідь полетять вісім. А коли до нас прийдуть сотні, то повстануть тисячі».

Я піднімаю свій меч до небес і повертаюсь до них спиною, за якою чую рев натовпу. Зістрибую з пагорба та мчу назустріч ворогові.