Розділ 3

— Ви? — дівчина підняла очі на чоловіка, який стояв поруч.

— Я, — відсуваючи стілець, сказав Максим.

— Я, взагалі-то, не давала згоди, щоб ви сіли поруч, — обурилася блондинка.

— А я не питав. Не хвилюйтеся, я ненадовго, — повідомив їй брюнет і продовжив дивитися просто їй в очі.

— Чому ви тут одна? — поцікавився Макс.

— Я гуляла, а потім почався дощ, — ніби виправдовуючись перед ним, відповіла Дана.

— А де ж ваш наречений? — усміхнувся чоловік.

— Вам яке до цього діло? — уже почала обурюватися дівчина.

— Просто дивно бачити красиву жінку одну в ресторані, — усміхнувся Максим Дані.

— Не починайте, — закотила вона очі.

— Навіть не намагався, — усміхнувся чоловік.

— Мені вже час.

Дана встала й почала відходити від столу, як раптом Макс схопив її за руку.

— Ай! — скрикнула дівчина від болю, притискаючи руку до себе.

— Що з вами? — здивовано запитав Макс.

— Усе нормально, — ухилилася від відповіді Дана.

— Дано, що в тебе з рукою? — не вгамовувався Макс, намагаючись взяти дівчину за руку.

Рукав сукні трохи піднявся, і Максим побачив синець на її зап’ясті.

— Це він? — розлючено запитав чоловік.

— Максиме, яке вам до цього діло? Займайтеся своїм життям.

Дана вибігла з ресторану, залишивши Максима самого посеред залу.

— Дано, стій!

Максим спробував наздогнати дівчину, але вона вже сіла в таксі й поїхала.

Ближче до вечора додому приїхав Влад із букетом квітів.

— Привіт, рідна, — простягаючи букет і цілуючи дівчину в щоку, промовив чоловік.

— Привіт, — спокійно відповіла вона.

— Як минув день? — сідаючи за стіл, запитав Влад.

— Усе добре, — сухо відповіла Дана, стоячи біля плити спиною до чоловіка.

— Дано, я ще раз хочу попросити в тебе пробачення. Я був неправий, що так із тобою вчинив. Більше такого не повториться. Пробач мені.

Влад підійшов ближче до Дани й узяв її за руку, розвертаючи до себе.

— Добре, — не підводячи очей на чоловіка, відповіла дівчина.

Влад почав її цілувати: спочатку в щоки, потім у губи, спускаючись до шиї. Знявши бретельку з її нічної сорочки, Влад почав цілувати її тіло. Підхопивши Дану на руки, він посадив її на стіл.

Опустившись перед дівчиною на коліна, він продовжив її цілувати.

Цієї миті Дана вирішила не думати про те, що ця людина зовсім нещодавно завдала їй болю. Вона хотіла вірити, що такого більше не повториться.

Влад узяв дівчину на руки й переніс до кімнати, поклавши на ліжко. Продовжуючи цілувати дівчину, він почав інтимну близькість. Через деякий час вони закінчили й відкинулися на подушки, важко дихаючи.

                                Наступного ранку. 

— Владиславе Юрійовичу, — різкий голос із селектора відволік чоловіка від його думок. — До вас відвідувач.

— Хто? — грубо відповів Влад, натискаючи кнопку відповіді.

— Максим Громов, — упевнено відповіла секретарка.

Влад хвилину помовчав.

— Нехай заходить, — уже спокійно сказав він.

Максим зайшов до кабінету впевнено, ніби бував тут постійно. Сівши за стіл навпроти Влада, він почав розмову:

— Привіт, Владе. Давно не бачилися, — промовив Макс.

— Ще стільки б не бачилися, — відповів той.

— Що, досі не можеш заспокоїтися через те, що я знову виграв? — усміхнувся чоловік.

Влад насупився й подивився на Макса, але промовчав.

— Тому ти вирішив побити Дану? — раптом продовжив Макс, порушуючи мовчання.

— Що?.. Звідки ти знаєш? — злякався Влад.

— Я бачив її. Якщо ти про це. І виглядала вона, скажімо так, не дуже, — зло промовив Максим.

— Яке тобі до цього діло? — дивлячись Максу в очі, запитав Влад.

— Не хочу, щоб ця історія закінчилася, як з Анною, — нагадав чоловік.

— Не лізь не у свою справу, — крізь зуби промовив Влад.

— А вона знає про Анну? — хитро усміхнувся Макс.

— Я тебе попереджаю: не лізь до моєї дівчини, — гаркнув Влад.

Макс востаннє подивився на наляканого чоловіка й вийшов із кабінету.

                                    Того ж дня. Вечір.

Влад увірвався додому, налякавши Дану своєю поведінкою.

Побачивши дівчину, чоловік різко схопив її за волосся й кинув на підлогу.

— А-а-ай! — закричала Дана. — Що ти робиш?

Дана намагалася підвестися на ноги, але чоловік не дав їй цього зробити.

— Якого біса ти зустрічаєшся з Громовим? — продовжував бити її в живіт Влад.

— Я з ним не зустрічаюся.

Дана почала плакати від болю.

— Тоді звідки він знає, що я тебе вдарив? — не вгамовувався чоловік.

— Ми випадково зустрілися, і він побачив.

— Ти стерво, — гаркнув Влад і вдарив її по обличчю.

Відійшовши від дівчини, чоловік пройшов на кухню, дістав пляшку віскі й почав пити просто з горлечка.

Помітивши, що Влад відволікся, Дана вирішила тікати.

Спираючись руками об підлогу, дівчина підвелася й, хитаючись, попрямувала до виходу.

Почувши звук дверей, що зачинялися, Влад кинувся до них, відчинив двері й закричав:

— Повертайся додому, суко!

Дана вибігла з під’їзду й побігла вулицею. Забігши за ріг будинку, вона зупинилася, щоб перевести подих.

Притулившись до холодної цегляної стіни, дівчина відчула різкий біль у животі й знепритомніла.