1

1

2 серпня 2156 року сталося одне із найбільш важливих відкриттів в історії людства: за межами сонячної геліосфери[1] вчені виявили червоточину[2] у просторі-часі. Як і передбачав Ейнштейн, вона мала чимало цікавих особливостей і була дверима до далеких світів. Нарешті всі аномалії, які пояснювали то планетою «Ікс», то п’ятою планетою-гігантом, то зорею Немезидою отримали логічне і ґрунтовне пояснення. Незрозуміло було лише одне – куди ведуть ці «двері».

У 2180 році вчені виявили, що червоточина веде до околиць зорі Кеплер-452 із похибкою у 100 астрономічних одиниць[3]. У межах космосу – це дрібниці. Оскільки система зорі знаходиться дуже далеко, то політ через «кротову нору» - це єдиний спосіб її досягнення. Причому дуже небезпечний. Тому людство витратило купу грошей і 27 років на розробку і виготовлення космічного корабля, здатного здійснити таку мандрівку.

«Девкаліон» був справжнім чудом техніки свого часу. Назву отримав на честь героя давньогрецьких міфів, який пережив потоп і відродив життя на Землі. Він був оснащений потужними іонними двигунами, які могли за короткий час розігнати його до швидкості 3000 кілометрів за секунду, а також резонансним генератором, що створював потужне силове поле для захисту від космічного пилу і впливу червоточини. На таких величезних швидкостях навіть маленька піщинка пробила б корабель наскрізь, якби він не мав достатнього захисту.

Керування кораблем здійснював комп’ютер зі штучним інтелектом (ШІ). Крім того, спеціально для місії було створено людиноподібного робота Осіріса (Ordinary Smart Searching Robot, OSSR-1). Він повністю підпорядковувався Трьом Законам Робототехніки[4]. Але, якщо виникала ситуація, що суперечить одному з них – міг розділити свідомість на 3 частини та уникнути поломки чи руйнування свого електронного мозку. Його сенсори могли бачити видимі промені, ультрафіолетові та теплові промені, чути звуки та радіохвилі. Потужний екзоскелет[5] висотою два з половиною метри утримував його двохсоткілограмове «тіло». Корпус зі сталі у пластику мав білий колір. У «голову» вчені вмонтували тришаровий свинцевий бар’єр, що давало захист від космічної радіації.

1 березня 2207 року «Девкаліон» вирушив у мандрівку. План учених був таким: корабель досягає кротовини, переміщується до зорі Кеплер-452, Осіріс протягом трьох років досліджує її екзопланети[6], а потім повертається на Землю з результатами роботи. З урахуванням польоту в межах двох зоряних систем, місія повинна була тривати близько п’яти років.

Розгін і наближення до кротовини зайняли 250 діб. 6 листопада корабель поринув у червоточину і зв’язок із ним перервався. Проте «Девкаліон» не з’явився ні через п’ять років, ні через десять, ні через сто. Його стали вважати зниклим безвісти.

…У 2700 році, в розпалі Першої Галактичної війни (люди – дуже войовничий вид живих істот!) один із кораблів Імперії пролітав через систему Кеплер-452 і зробив запис у бортовому журналі: «На поверхні планети Кеплер-452 b спостерігаються структури, схожі на піраміди…» досліджень ніяких не робив, оскільки мав інше, бойове завдання.

… У 3000 році земляни відправили космічний корабель, оснащений Варп-двигуном, на пошуки «Девкаліона».

[1] Область навколосонячного простору, в якій плазма сонячного вітру рухається з надзвуковою швидкістю відносно Сонця.

[2] Гіпотетична особливість простору-часу, що в кожен момент часу є «тунелем» у просторі.

[3] Позасистемна одиниця відстані, вживана переважно в астрономії. Міжнародний астрономічний союз рекомендує визначати астрономічну одиницю як 149 597 870 700 м точно.

[4] Три закони робототехніки — обов'язкові правила поведінки для роботів, вперше сформульовані Айзеком Азімовим в оповіданні «Я, робот». Ці закони були призначені не допустити, щоб роботи могли нашкодити людям.

[5] Пристрій, призначений для поповнення втрачених функцій, збільшення сили м'язів за рахунок зовнішнього каркаса і привідних елементів.

[6] Планета, яка плине космічним простором, або обертається навколо якоїсь зорі, але не нашого Сонця.