розбудили дочок. ті відповіли, що нічого не бачили і не чули.
- її забрали духи або поцупив дикий звір, - спробувала пояснити гіта, але раму не вірив.
-не бреши, - суворо промовив він. - що ти з нею зробила? якщо не скажеш, я не знайду спокою ні в цьому, ні в усіх подальших життях!
у нього був такий вираз обличчя, що жінка здалася.
-я віднесла її до джунглів і залишила там, - тихо сказала вона.
-вночі?
-так
настала приголомшлива тиша. раму не знав, що робити: кричати, бити дружину? кам'яний спокій гіти вселяв думку про те, що вона збожеволіла. чоловік мовчки підвівся і вийшов із хатини. він здогадувався, якою стежкою йшла дружина. раму не сумнівався в тому, що дитину давним давно з'їли дикі звірі, і все ж якась невблаганна сила вела його вперед.
на кронах дерев висіли клапті туману, який поступово зникав, розчиняючись у ранковому повітрі.