1.3

Ареною старигань називав спортзалу, що була третім поверхом старого палацу – з великими вікнами, тренувальними манекенами, арсеналом зброї та мала достатньо простору.

- Впевнений, ти вже встигла розім’ятись, якщо прогулювала тренування.

«Менше ніж на п’ять хвилин запізнилась, а вже «прогулювала», - подумки сперечається із капітаном Кора.

- Тоді ставай в коло, - кидає їй чоловік і йде до стіни зі зброєю. Окидає задумливим поглядом та обирає два довгих мечі – один з них значно важчий і міцніший за інший. Повертається до дівчини і кидає до її ніг, в широке коло, накреслене крейдою прямо на дошках, важчий меч. – Підіймай.

Але Кора не поспішає виконувати прямий наказ.

- Без розминки? Не думаю, що готова до такого фізичного навантаження без попереднього розігріву і…

- Підіймай, Вего! – гаркає він. – Чи ти думаєш, що небезпека буде питати чи ти готова? Або чекати, доки ти розігрієш м’язи? Тебе зжеруть живцем, поки ти будеш скиглити.

- Хто буде моїм противником? – на це питання він лише недобре вишкірився. – Ну, ні… - Кора важко ковтнула, прекрасно розуміючи – проти капітана вона не вистоїть і раунду. – Ні, - заперечно похитала головою.

- Пі-дій-май, - чітко, розділяючи слово на склади, промовив чоловік. По загривку дівчини прокотилась хвиля паніки. Кора глибоко вдихнула, та все ж взяла в руки меч, який моментально почав навантажувати її м’язи і тягнути руки до землі. – Атака чи оборона? – детектив навіть не бачила сенсу обирати. Її шанси рівні нулю в будь-якому випадку.

- Оборона, - зітхнула Кора, виходячи з того, що її важким мечем легше відбивати атаки, ніж високо підіймати його, щоб робити швидкі атакуючі випади.

- Добре, - аж ніяк недобре всміхнувся капітан і ступив в коло.

Правила прості: перший, хто переступить лінію кола – програв раунд. Перший, хто впаде – програв спаринг. Раніше Кора вже билась за цими принципами – рукопашні бої з Мірайею та Лоріком, бої на кинджалах з Рейєю. Якось вони навіть кидали  в неї ножі, а дівчина мала увертатись, не виходячи за межі кола.

Та спаринг з капітаном зовсім інший рівень.

Капітан Салазар Тріпп – представник верхівки харчового ланцюга в ієрархії тіньових детективів. Темні суворі очі, що іноді сяяли дивним безумством, сиві вуса та коротке сиве волосся, прямий ніс, тонкі сухі губи. Старигань, але його фізична форма була набагато кращою за деяких з його підопічних.

Салазар Тріпп – капітан елітного загону Світляків.

Усе, що про нього знала Кора, було оповито чутками, легендами і страхом. Він був одним із тих, хто підтримав матір Себастьяна Чейза, та, на відміну від родини Сюз чи Вега, його не відправили в заслання. Адже не має ще у Темному світі того, хто був би сильніший за Салазара. Не має того, хто зміг би очолити Світляків і ефективно та раціонально розподіляти їхній, невеликий та цінний, ресурс.

Вперше Кора побачила капітана біля своєї кімнати. В той день вона знайшла подарунок на своєму ліжку – уніформа тіньового детектива її розміру з власним ім’ям, вишитим срібними нитками. З кімнати навпроти вийшов Чейз – до цього вона чула його сварку із кимось – злий, роздратований. Він глянув на форму в її руках і пішов геть без жодних слів. За парубком із кімнати вийшов Салазар Тріпп. Усміхнувся із прищуром – тоді Кора ще не знала, що нічого доброго ця усмішка не передбачала.

Дізнавшись, що, обіцяні Корі старшими детективами, тренування нарешті починаються – вона неабияк зраділа. Та, розчарування прийшло одразу після першої години занять із її тренером. Своїм холодом під час тренувань капітан нагадував їй батька, але безжальність – риса притаманна суто Салазару Тріппу.

Капітан постійно повторював дівчині, що дає їй завдання із програми підготовки дітей до восьми років. До того, як бути засланим у детективне бюро «Примара», найкращим учнем Салазара вважався Себастьян Чейз. Кора не уявляла, як хлопчик восьми років витримував такі надважкі навантаження! Можливо, Салазар був поблажливіший до свого підопічного багато років тому? Зі слів Рейї, вони були в гарних стосунках, чого не скажеш про нинішній час…

Що Кора дізналась своїми силами, так це те, що він безжальний, сильний, суворий і трошечки божевільний. Капітан не терпів прирікань. Дисципліна для нього – показник хорошого воїна та детектива. Сила – головна складова виживання, а, якщо її ще й розумно використовувати, тоді, «можливо, доживеш до наступного дня».

- Займай позицію, Вега, - капітан крутить шиєю, розминаючи м’язи.

«Хоч би це закінчилось швидко», - міцніше вчепившись в рукоять обома руками, майнула в голові неприємна думка. Кора смикає плечима і, з глибоким вдихом, опускає їх вниз, підіймаючи перед собою меч в оборонній позиції.

Салазар робить їй послугу, навмисне чи ні, але він також займає свою бойову позицію. Тепер принаймні дівчина знає, що він готовий напасти.

Секунда на вибір місця для удару. Кора помічає, як очі капітана косять на її ліве коліно і вчасно опускає меч, щоб відбитись. Дзвін металу. Вібрація такої сили проникає в тіло, що аж кістки в дівочих руках починають зудіти. Ще один погляд і ще один відбитий удар. Салазар обдумує усе – кожен крок, випад, навіть кут нахилу меча та ліктя. Чоловік бачить кожен намір дівчини. Кора ж махає мечем аби просто вижити, аби не залишитись без руки чи ноги по «необережності» капітана.