Глава 10.1 Пам'ять

- Тут всі справи пов’язані з магами та спільнотами, що зреклися клятви даній Раді, - підмітив Себастьян перебираючи папери.

- Здається, що всі справи різні.

- Інформації дуже багато. Про деяких я навіть не чув! – дивувався Лорік. – Вони взагалі існують в столиці?

- Ні. Тобто не всі. Міста різні, - Кора тикнула в дві справи, що тримала в руках. Всі насупились.

- Треба погрупувати їх, - запропонував Лорік.

Справи розклали прямо на килимі у вітальні. Більше десяти міст країни. В заявах значилось різне: від викрадення кішки-фамільяра до позбавлення нареченої вампіра серця.

- Так не вийде, - заперечно хитнув головою Ірвін. – Ми знаємо спільні злочини – викрадення серця та, що там ще, ікла? – Кора кивнула. – Якщо ваш «жахливий» ритуал включає ці дві складові було б добре згрупувати по них.

- А ти не зовсім пропащий, детективе, - всміхнувся Себастьян.

- Я помічник.

- Тобто?

- Людям з кримінальним минулим не стати навіть поліцейським, не кажучи про детектива.

- Тепер я заінтригований, перехожий, - вишкірився Чейз.

Ірвін дивився на справи і на його обличчі не сіпнувся жоден м’яз, але Кора точно знала, що він відчуває. Ціль, яку подарував йому Джастін Вега і якої Майєс прагнув досягти протягом чотирьох років. Його мрії були зруйновані простим: «Злочинцям ніколи не стати на захист закону», - від старого товстуна в приймальній комісії Академії.

Тоді Ірвін тиждень ходив, як чорна хмара. Але не здався. Джастін став його учителем, наставником. Пізніше замовив кілька слів начальнику поліції і, відмінно склавши іспит, Ірвін Майєс отримав посвідчення помічника детектива. З ним він міг влаштуватись у будь-яке бюро, але вирішив залишитись із Джастіном. В ті часи Кора вже навчалась в Академії і робила це за двох, бо дала обіцянку Ірвіну отримати свій жетон детектива. Шкода, що зараз він був лише частиною старого життя.

Згрупувавши справи за злочинами, все почало рухатись.

- Джастін пише, що в кожній справі з цими двома злочинами, які траплялись в один рік – в місті перебувала спільнота магів під назвою «Темне братство», - прочитав Себастьян листочок, що випав з останньої за датою справи. – За рік або менше братство переїжджало в нове місто.

- Яка оригінальна назва, - пирхнула Мірайя.

- Він вважав, що вони причетні до цього? – спитав Ірвін.

- Не знаю. Тут більше нічого немає.

- Але про зникнення магів тут ні слова. Цікаво, де зараз це «Темне братство»?

- «Темне братство»? Ви що тут таке робите, діточки?

Від голосу Сержа всі підскочили на місці. Маг пройшов у кімнату, як зацікавлений кіт. Легко оминув папери і вчепився поглядом в назву магічної спільноти.

- Що ти знаєш, Рубан? – звузивши очі спитав Себастьян.

- Я? Нічого.

- Серже, - ласкаво покликала Мірайя. Чаклун аж розцвів. Розвернувся до неї, посміхнувся, мало не замуркотів. – Розкажи нам про «Темне братство», будь ласка, - дівчина захлопала віями і маг здався. Хоча не схоже, що він сильно пручався.

- Ну, якщо ти просиш, люба, - зітхнув. – «Темне братство» це купка відступників. Їх зібрала разом жага влади та вседозволеності. Вони хотіли, щоб було як раніше: повернути фей і правити цим світом разом із ними, нехтуючи усіма правилами та мораллю.

- Феї – міф. Казка. Їх не існує, - сердито сказав Чейз.

- Вони вірили в ці казки. Жили ними і намагались відтворити.

- Але ніхто з магів не пропадав в цих містах під час перебування там братства, - зауважила Сюз.

- Вірно, моя солоденька! Братство вважало, що тільки вони – не заплямовані клятвою Раді тіньових детективів – можуть провести ритуал.

- Чому ж у них нічого не вийшло?

- Звідки ти знаєш, що нічого не вийшло, юний детективе? Тому, що вулиці міста не всіяні тілами, кістками та божевільними? Чи тому, що вода в Отті хоч і брудна, але мало схожа на криваву річку? – зловісно всміхнувся маг. Себастьян стиснув щелепи так міцно, що Кора готова була присягнутись, як чула скрип його зубів. – Ха-ха! Хоча ти правий, в них нічого не вийшло. Наскільки мені відомо оригінальний текст ритуалу втрачений. Братство спробувало усі доступні старовинні рукописи з ним, знайшла недоступні і все одно провалилось. Їх було не так багато, швидше за все у них просто закінчився ресурс у вигляді магів, - скривився Серж. - І вони просто перестали існувати.

- Вони не могли «просто перестати існувати», якщо хтось знову намагається повторити цей ритуал. Як гадаєш, твій друг Ніколо міг стати їхньою жертвою для ритуалу? - нахмурився Чейз. Він весь аж кипів від люті, але в його очах читався небувалий азарт. Що саме зачепило його? Маг знизав плечима.

- Звідки ти усе це знаєш? – Кора замислилась – чи не може бути Серж Рубан одним із членів «Темного братства»? Хоч він їй і не подобався, та вона сподівалась, що серед них немає щура.

- Пташка наспівала. В ті далекі часи, коли я був вільний від клятви! – мрійливо закотив він очі.