Глава 17. Чорний кіт

ГЛАВА 17.

В лікарню ми приїхали вже біля сьомої години вечора. Якраз тоді, коли лікарі здають зміни черговим. Я швидко полетіла під кабінет, де приймали Зорян і Оксана Фельдмани. Мене так цікавило, чому медсестра збрехала про Оксану. Що її спонукало до таких дій.

Біля кабінету я зустріла молоденьку дівчину в білому халатику, яка виходила з кабінету Фельдманів.

• Пробачте, - сказала я, - мені потрібно поговорити з медсестрою Зоряна Фельдмана.
• Так, слухаю вас, - відповіла дівчина.
• Ви медсестра?
• Так. Говоріть, що вас цікавить.
• Ні, мені потрібно поговорити з іншою медсестрою. Такою, трохи старшою, років тридцяти.
• Можливо вам потрібна медсестра іншого лікаря? – привітно перепитала дівчина.
• Так… можливо я помилилася. А де можна знайти медсестру Оксани Фельдман?
• Це я, - знову сказала дівчина.
• Ви що, одна на двох?
• Так. А що тут дивного? У мене двоє дітей, от і працюю на дві ставки, - сказала медсестричка і посміхнулася.
• А лікаря Оксани Фельдман вже немає? – все задавала питання я.
• Вам повезло. Вона ще не пішла.

Я зайшла в кабінет і побачила Оксану, маму Юри.

• Ну ти і настирна, - сказала лікар.
• Гарно ви мене вчора розвели з медсестрою. Хто вона?
• Ти впевнена, що хочеш знати правду?
• Для цього я сюди і прийшла!

Оксана розповіла мені, що жінка з якою я вчора спілкувалася поняття не має, хто такі Фельдмани. Коли вчора Олег прийшов до Юри, він мимохідь заікнувся, що я поїхала в лікарню. Оксана вважала, що я навмисне копаю під її чоловіка, щоб відомстити йому за те, що він колись був проти наших стосунків з Юрою. Також вона знала, що я не в курсі, що вона працює гінекологом. Оксана знайшла дівчину, яка мала зіграти роль медсестри і підтвердити, що Крістіна Рикова на прийом не приходила. Крім того, дівчина мала заперечувати прихід будь-кого, кого б я називала, а також не пробовтатися, що Оксана працює гінекологом в парі з чоловіком. Дівчина чудово справилася зі своєю роллю. Була переконлива, навіть викрутилася у випадку з табличкою, про яку зовсім не подумала Оксана. А хто така Катя, вона також не знала. Я сказала, що онучка Зоряна, так вона і підтвердила, що онучка не з’являлася. Все це Оксана зробила тому, що не вірила, що Зорян здатний на підлість. Колись давно, коли Оксана по дурості переспала з жонатим чоловіком, Зорян врятував її від ганьби і женився вже на вагітній. Доки батьки Зоряна були живі, Зорян з Оксаною жили у неї в селі, там і працювали в сільській лікарні. Все в них було добре. Зорян любив Юрка, як рідного сина. Правда він розказав Оксані, що колись мав не одну дівчину і з одною навіть не гарно розійшовся.  Дівчина була по вуха в нього закохана, а він не відчував такої пристрасті до неї. Вони розійшлися. Цією дівчиною була Алла, мати Тетяни. Про те, що Тетяна його дочка, Зорян дізнався лише в ту ніч, коли став дідусем.

Коли Юркові виповнилося 5 років, батьки Зоряна померли. Зорян одразу перебрався до Львова, а через рік забрав і Оксану з малим. Оксана була неприємно здивована тим, що їхнім сусідом виявився батько Юрка. Хоча претензій вона до нього не мала, той, зустрівши Оксану з дитиною в під’їзді, налетів на неї з криком. Він почав пояснювати жінці, що ніколи не визнає її дитини, грошей не дасть, жити не пустить. Він навіть не подумав про те, що жінка зовсім не збиралася з ним нічого виясняти. Коли він дізнався, що Оксана одружена з Зоряном Фельдманом – було вже пізно. Його крики в під’їзді прекрасно чула баба Зіна, яка не забарилася все розказати моїй мамі. Моя мама не змогла пробачити батькові зради, тому вони і розлучилися.

Не встигла я звикнути до думки, що Юрко і Тетяна брат і сестра, як мені довелося звикати до іншої – Юрко мій зведений брат.

Але після розмови з Оксаною я зрозуміла, що дуже помилялася по відношенню до Зоряна. Він ніяк не міг жити думкою про спадок, адже прекрасно знав, що Юрко не його син, а отже рідних онуків в нього бути не могло. Та й збоченцем ніяким він не був, адже був проти наших з Юрком стосунків, знаючи, що ми брат і сестра. Залишалося дізнатися тільки одне – що саме спонукало Зоряна у ту ніч поміняти дітей? Оксана цього ж пояснити мені не змогла.

Коли я вийшла з кабінету, Ваня з Олегом просто летіли на мене. Вони ніяк не могли знайти кабінет Фельдманів, тому дуже переживали за мене.

Після лікарні ми відправилися до баби Стефи, де і поставили всі крапки над «І». Баба Стефа виявилася вдома не одна. Її прийшли провідати Таня, Юрко і Андріан. Поговоривши лише 15 хвилин, ми всі дружньо дійшли висновку, що дівчат викрала їхня мати – Лєна. Олег подзвонив капітану Пелешко, коротко розповів йому суть діла, і ми відправилися в село Ясениця Турківського району. Саме туди до якихось родичів за словами Юрка поїхала Лєна.

Капітан Пелешко разом з трьома озброєними співробітниками поїхали в міліцейському УАЗіку першими. Я, Олег і Ваня поїхали на моїй машині за ними. Юрко, Андріан і Тетяна їхали останніми на Юрковій машині.

Коли ми добралися до необхідного села, ми змінили позиції. Де саме шукати Лєну, Юрко не знав. Ми вирішили шукати автомобіль Лєни, адже саме на ньому вона поїхала з дому. На щастя наші пошуки були не довгими. Хата, в якій перебувала Лєна з дівчатками, була при дорогу. Лєнин автомобіль прекрасно було видно за забором і з дороги.